Дитина вже тренувалась у доборі загальних назв, які називають цілий вид предметів, до загальних, що належать окремим представникам цих видів. У таких словосполученнях одне слово пишеться з великої літери, тоді як інше — з маленької. А те, яке зі слів із якої літери починається, визначається вже їхнім лексичним значенням. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься вибирати словосполучення, у яких уже відбулось таке поєднання загальних назв із власними, причому — правильно. На екрані перед учнем міститься зображення робочої зони, куди слід перемістити предмети, де такі словосполучення мають правильну форму: загальна назва починається з малої літери, а власна — з великої букви. Дитина аналізує набір предметів, на яких зображено словосполучення. Важливо звертати увагу також і на використання лапок. Назви різних підприємств, рукотворних обʼєктів тощо використовуються в лапках, тоді як назви обʼєктів природних, наприклад, географічних, як і ймення людей та клички тварин, ніколи в лапки не забираються. Наприклад, словосполучення «журнал “Супутник”» вжито правильно, а от «корабель Ніна» — ні. Натомість словосполучення «гори Карпати» має виглядати саме так, але аж ніяк не «гори “Карпати”» або «Гори карпати» тощо. Коли школяр послідовно аналізує словосполучення та переносить правильно вжиті до робочої зони, то проходить на наступний етап завдання, де треба буде виконати аналогічну роботу з іншими поєднаннями власних і загальних назв. Ця вправа остаточно закріплює практичні навички роботи з власними назвами й дозволяє перейти їм на новий рівень розвитку, аби дитина користувалась цими знаннями більш вільно, не лише за партою, а й у повсякденному житті.