Мета існування кожного слова — передавати певний сенс, грати чітку роль у мові та мовленні, задля якої це слово створили. Кожне слово, що належить до самостійних частин мови, має власне лексичне значення, індивідуальне для нього; кожне слово, що належить до службових частин мови, грає свою, притаманну лише йому, роль. Однак, слова можуть мати спільні риси, обʼєднуватися за певними ознаками, зокрема — за фонетичними. Наприклад, йотовані голосні вживаються в абсолютно різних за значенням словах, які й до різних частин мови цілком можуть належати. У процесі виконання цього завдання дитина шукатиме зайве слово серед тих, які мають різні значення, але все ж обʼєднуються за певною ознакою. На екрані перед учнем міститься зображення кількох слів. Учень аналізує їх та бачить, що всі вони різні. Однак, певна риса в них спільна, наприклад, у майже всіх словах є йотована голосна, котра позначає два звуки. Водночас, серед цих слів є одне, де йотована позначає лише один голосний, без «й». Учень вибирає це слово, після чого проходить на новий етап вправи, де треба буде виконати аналогічний аналіз уже за іншою прикметою. Цей критерій відбору прямо називається у формулюванні завдання, яке міститься над робочою зоною зі словами для опрацювання, тож учень відразу знає, що він шукатиме цього разу, на новому етапі. Вміння вилучати зайве слово є корисним із кількох причин. Передусім, це дозволяє дитині навчитись аналізувати фонетичний ряд різних слів більш ефективно. Крім того, це вміння є корисним ще і для того, щоби дитина навчилася знаходити в різних словах спільні риси, важливі для їх опрацювання. А оскільки на кожному етапі учень стикатиметься з новим набором таких слів, завдання ще й дозволяє розширити словниковий запас школяра.