Опис завдання
Дитина вже має досвід виконання словотвору, однак у випадку з прислівниками ця тема є особливо актуальною і вимагає вона особливої уваги, адже слова, що належать до цієї частини мови, відрізняються особливим різноманіттям форм. Оскільки граматично прислівники не змінюються, для того, щоб компенсувати відсутність словоформ, ця частина мови має дуже велику кількість динамічно утворюваних мовних одиниць. У процесі виконання цього завдання дитина опрацьовуватиме тему творення прислівників різними способами. На екрані перед учнем міститься дві спочатку порожні робочі зони. Під ними — різноманітні прислівники. Усі вони різні, але всі написано правильно, і необхідно лише розприділити кожне зі слів до потрібної робочої зони відповідно до того способу словотворення, який було використано під час створення цієї мовної одиниці. Надаються досить подібні варіанти. Наприклад, у рамках одного рівня учню пропонується навчитись відрізняти слова, утворені шляхом злиття двох основ від слів, які утворені шляхом складання двох слів. Якщо відбувається злиття двох основ, то прислівник пишеться як одне слово. Між основами використовується спеціальна обʼєднуюча морфема «о», яка під час морфемного аналізу позначається на схемі як суфікс (хоча відрізняється від них), а в слова можна виділити дві основи досить легко, однак, вони все ж утворюють цілісну мовну одиницю. Наприклад, такими словами є прислівники «ліворуч», «деінде». При поєднанні в одне слово двох слів між ними міститься дефіс, який виражає відносну самостійність, які ці слова зберегли. Наприклад, прислівник «часто-густо» є взірцем злиття двох слів при утворенні нового. На новий етап учень проходить тоді, коли розсортує всі наявні під робочими зонами прислівники.
Пов'язані стандарти
