Перше, що треба зробити під час виконання аналізу елементів речення, — це знайти його граматичну основу. Нею є підмет та присудок. Підмет означає обʼєкт, який виконує певну дію. Присудок означає саму цю дію. Здебільшого підметом виступає іменник у називному відмінку, тоді як присудком майже завжди є дієслово. Однак, є досить багато виключень із цього правила. Фактично, будь-яка іменникова частина мови може бути підметом, крім іменників у непрямому відмінку. Іноді в реченні є лише підмет, іноді — лише присудок, при тому що такі випадки не обовʼязково повʼязані з неповнотою речень. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься визначати в кожному реченні граматичну основу. На екрані перед дитиною міститься зображення речення — іншого для кожного наступного етапу. Воно міститься в робочій зоні, яку оточують малюнки, котрі урізноманітнюють візуальний ряд завдання, а також сюжетно повʼязуються з реченням. Дитина аналізує речення та міститься в ньому підмет і присудок, орієнтуючись не за тим, якою частиною мови є кожне окремо взяте слово, а за тим, яке значення кожне слово має в синтаксичному плані. Тобто на речення треба дивитися більш комплексно, зрозумівши його основну думку, адже іноді, наприклад, прикметник, попри те, що це слово називає ознаку, означає те, що виконує дію. Коли школяр виділяє підмет і присудок (якщо обидва вони є в конкретному реченні), то проходить на новий етап, де зіштовхнеться з іншим реченням. Завдання одне й те саме, але різноманіття речень та малюнків, які їх супроводжують, робить його більш цікавим для виконання.