Опис завдання
Писемна мова водночас і є паралельно з усною, і водночас нерозривно з нею повʼязана. Наприклад, один і той самий приголосний може бути твердим та помʼякшеним у різних ситуаціях; йотований голосний іноді може втратити компонент «й»; звуки іноді навіть можуть частково трансформуватись у певні перехідні форми, наприклад, голосний може набувати призвук тощо. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься визначати специфічні випадки використання тих чи інших звуків залежно від обставин. На екрані перед учнем міститься кілька слів, що розміщені в стовпчик. Водночас вони не просто «висять» у робочій зоні, а мають цікаве оформлення, скажімо, вони розташовані на поличках торгової лавки, а поряд — додатковий персонаж, який має скласти компанію дитині у виконанні завдання, хоча ніяк практично підказувати або допомагати він і не буде. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає в тому, щоби вибрати, який звук повторюється у всіх цих словах. Цікаво, що всі вони вкрай різні як лексично, так і граматично. Обставини, які змушують той чи інший звук змінитись, теж різні. Наприклад, десь приголосна помʼякшується завдяки наявності після неї «ь», десь — завдяки йотованій голосній, а десь грає роль наявність «і», який теж завжди помʼякшує приголосний перед собою. Під стовпчиком зі словами міститься кілька варіантів звуків, серед яких є один, який є спільним для всіх цих слів. Дитина аналізує варіанти та слова, шукаючи в них збіги. Коли учень знаходить потрібний звук (котрий при поодинокому записі може виглядати дещо інакше, ніж у слові, наприклад, приголосний матиме рисочку над правим верхнім кутом, але в слові — ніколи), то проходить на новий етап завдання. Там треба буде опрацювати інший, спільний для кількох слів, звук.
![Три навчальні секції. Спільний звук перевіряємо в кожному слові, враховуючи вимову приголосних. У прикладі лук початковий [л] твердий, у люк [л’] м’який. Буква щ позначає [ш] і [ч], ї — [й] та [і]. На початку слова, після голосного або апострофа я позначає [й] та [а], ю — [й] та [у], є — [й] та [е]. Після приголосного я, ю, є позначають один голосний і м’якість приголосного. У слові вогкий г вимовляємо як [х], у просьба сь передає [з’]. Промов і порівняй: Спільний звук є в кожному слові. Розрізняй тверду, м’яку й пом’якшену вимову приголосних. Приклади: Не плутай букви зі звуками: Після приголосного я, ю, є позначають один голосний і м’якість приголосного. Зважай на вимову: Під впливом сусідніх звуків приголосний може змінитися. Приклади: лук: [л] твердий люк: [л’] м’який щ — [ш] [ч] ї — [й] [і] На початку слова, після голосного або апострофа: я — [й] [а] ю — [й] [у] є — [й] [е] вогкий: г — [х] просьба: сь — [з’]](/content/taskdat/20261015/g02d260a95b0bfa0b.png)