Писемна мова водночас і є паралельно з усною, і водночас нерозривно з нею повʼязана. Наприклад, один і той самий приголосний може бути твердим та помʼякшеним у різних ситуаціях; йотований голосний іноді може втратити компонент «й»; звуки іноді навіть можуть частково трансформуватись у певні перехідні форми, наприклад, голосний може набувати призвук тощо. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься визначати специфічні випадки використання тих чи інших звуків залежно від обставин. На екрані перед учнем міститься кілька слів, що розміщені в стовпчик. Водночас вони не просто «висять» у робочій зоні, а мають цікаве оформлення, скажімо, вони розташовані на поличках торгової лавки, а поряд — додатковий персонаж, який має скласти компанію дитині у виконанні завдання, хоча ніяк практично підказувати або допомагати він і не буде. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає в тому, щоби вибрати, який звук повторюється у всіх цих словах. Цікаво, що всі вони вкрай різні як лексично, так і граматично. Обставини, які змушують той чи інший звук змінитись, теж різні. Наприклад, десь приголосна помʼякшується завдяки наявності після неї «ь», десь — завдяки йотованій голосній, а десь грає роль наявність «і», який теж завжди помʼякшує приголосний перед собою. Під стовпчиком зі словами міститься кілька варіантів звуків, серед яких є один, який є спільним для всіх цих слів. Дитина аналізує варіанти та слова, шукаючи в них збіги. Коли учень знаходить потрібний звук (котрий при поодинокому записі може виглядати дещо інакше, ніж у слові, наприклад, приголосний матиме рисочку над правим верхнім кутом, але в слові — ніколи), то проходить на новий етап завдання. Там треба буде опрацювати інший, спільний для кількох слів, звук.