Є певні норми української мови, які визначають поєднання слів, що використовуються у тих чи різних обставинах. Такі поєднання слів не можна назвати фразеологізмами або навіть сталими виразами, однак, використанні одного слова вимагає для певного значення вживання лише певного іншого. Логічний та лексичний звʼязок між ними не завжди є очевидним. Внаслідок сильного впливу російської мови деякі такі поєднання слів ніби «позичаються» у неї, тоді як вони порушують норми мови української. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься уникати такої плутанини, аби вживати виключно правильні сполучення слів української мови. На екрані перед учнем міститься зображення робочої зони з кількома такими сполученнями. Взагалі-то, їх лише два, але кожен має по два варіанти: один правильний, інший – помилковий. Наприклад, в українській мові є слово «іспит», і його не «здають», а «складають». Отже, школяр аналізує кожну пару словосполучень. Вони мають тотожні лексичні значення, але одне завжди помилкове, бо є калькою з російської або іншої іноземної мови. Під робочою зоною є пара умовних позначень. Дитина переміщує символ правильного варіанту до відповідного словосполучення, а неправильне позначає іншим символом. Коли дитина позначить всі словосполучення, то пройде на наступний етап завдання до іншого такого випадку. Важливо, що дитина розуміла: калька у цьому завданні є помилкою. Є лише один правильний варіант, і учень мусить запамʼятати його якнайраніше, адже навіть дорослі часто плутають та роблять помилки. Втім, в українській мові такі плутанини трапляються не надто часто, тож, рухаючись між етапами, дитина розбереться з більшістю з цих випадків.