Правопис в українській мові не надто складний, адже у більшості випадків букви передають звуковий ряд слів досить чітко, тож як слово звучить, так його і записують. Однак, це правило має ряд виключень або складних випадків, коли дійсно важко розібратись у написанні деяких слів. Крім того, існує ряд досить розповсюджених помилок. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься знаходити такі випадки, аби не допускати їх в майбутньому. На екрані перед учнем міститься зображення кількох слів, розташованих у стовпчик. У кожного з цих слів є певна особливість, наприклад, апостроф, подвоєння приголосних, оглушення приголосних, які насправді дзвінкі, наближення ненаголошених голосних до інших під час вимови тощо. Втім, більшість слів написано правильно, і лише одне має помилку. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб вибрати це одне слово. Тобто складність цього завдання якраз і криється у всіх інших словах, які написані правильно – вони не просто «фон», адже складність кожного по-своєму збиває дитину, і учню може здатись, що правильно написане слово має ту чи іншу помилку, хоча це не так. Коли ж дитина знаходить дійсно неправильно записане слово, то проходить на новий рівень. Важлива перевага цього завдання – різноманіття норм та правил, які можна і треба використати для того, щоб перевірити правильність написання опрацьованих слів. Дитина використовує перевірочні слова в одному випадку і знання правопису та структури слова – в іншому. Паралельно учень запамʼятовує складні випадки правопису. Це дасть дитині можливість в майбутньому не вагатись між двома варіантами написання того чи іншого слова, а відразу вибрати правильний.