У процесі виконання цього завдання дитина неодноразово стикатиметься з найтиповішими помилками, які є розповсюджені при утворенні нових словосполучень. На екрані перед школярем міститься зображення кількох словосполучень, які розміщено в стовпчик у робочій зоні. Вони надаються парами: два варіанти двох лексично тотожних комбінацій слів, усього їх чотири на кожному етапі. Один із кожної пари є правильно утвореним словосполученням, інший — неправильним. Поряд із кожним варіантом міститься порожня клітинка, куди слід перемістити відповідні символи: зелену галочку у випадку правильної побудови словосполучення та червоний хрестик, якщо спостерігається помилка. Важливо, що словосполучення та їхні неправильно утворені варіанти вибрані не випадкові. У цій вправі учень стикатиметься зі сталими, розповсюдженими традиційними словосполученнями, які досить часто доводиться використовувати в повсякденному мовленні. І помилки теж дуже типові, які не стільки структурні (не буде запропоновано, наприклад, розглядати іменник у називному відмінку з дієсловом, адже учень уже знає, що така комбінація слів не є словосполученням взагалі), скільки граматичні. Наприклад, є два словосполучення: «вибачте мені» та «вибачте мене». Структурно вони обидва правильні: є головне слово, від якого можна поставити питання до залежного. Однак, згідно з нормами української мови єдиним правильним варіантом такого словосполучення є перший — «вибачте мені». Другий, хоча й розповсюджений, є неправильним, і на кожному етапі учень стикатиметься з одним правильним і одним неправильним варіантом кожного з двох словосполучень. Завдяки цій вправі учень не буде повторювати ці поширені помилки ані в навчанні, ані в мовленні.