Лексичний запас української мови є вкрай різноманітним і багатоелементним, адже мова відображає не лише те, про що людина думає або що відчуває, не лише називає певні явища та описує дії. Мова також повʼязана з культурою, історією. Тому, хоча деякі слова у лексичному запасі і є цілком правильними, те, що вони називають, може вже не використовуватись. Тоді йде мова про застарілу лексику. Іноді, щоправда, для речей, явищ та подій вигадують нові слова, які існують зі старими водночас, витісняють їх. Однак, здебільшого застаріла лексика називає ті речі, які вже не використовуються, навіть якщо тема їхнього вжитку досі актуальна, і у процесі виконання цього завдання дитина познайомиться з такими словами. На екрані перед учнем міститься зображення двох груп слів. Кожна знаходиться у своїй робочій зоні. Всі ці слова, що розташовані у два стовпчики, мають своє лексичне значення, всі цілком самостійні. Втім, ці дві групи розділено тематично, адже слова у кожній мають певний звʼязок або у професійному, або у культурному сенсі. Наприклад, всі слова в одному стовпчику відносяться до діалектизмів, тоді як всі в іншому – до термінів. При цьому в кожному стовпчику міститься одне слово, яке вибивається з-поміж інших. Наприклад, серед діалеткизмів є терміни, або навпаки – серед термінології одне-єдине словом є діалектизмом. Дитина аналізує окремо кожному робочу зону, після чого вибирає у ній одне слово, котре є зайвим. Вибравши по два слова на етап, дитина проходить далі, на новий рівень, і там на неї чекатиме інша пара робочих груп. Діалектизмів, неологізмів, архаїзмів тощо в активній лексиці української мови є досить багато, тому ця вправа є дійсно пізнавальною, звертаючи увагу на цей специфічний шар словникового запасу.