Цей урок в ігровій формі акцентує увагу дитини на правописі «не-» з іменниками (разом чи окремо). Адже в українській мові є така норма: якщо до слова з «не-», можна дібрати синонім (щастя — нещастя — горе), то воно пишеться разом з іменником. Синоніми — це слова, що мають подібне значення, але відрізняються звучанням та написанням.
На екрані перед учнем розташовано дві робочі зони: справа— слово, до якого потрібно дібрати синонім, зліва — ряд слів. Дитина аналізує лексичне значення кожного слова і обирає лише одне, близьке за значенням іменнику в робочій зоні справа. Коли дитина натискає на потрібне слово, вона переходить до іншого завдання, де на неї чекає інша пара робочих зон.
Складність цього завдання полягає в тому, що поряд з правильним написанням слів дитині подаються слова з не-, написані окремо, а також слова, протилежні за значенням (антоніми). Вони є не просто тлом, а беруть активну участь у формуванні навичок дитини добирати влучні й правильно написані слова, збагачують її словниковий запас. Крім того, подібні завдання тренують спостережливість та уважність.
Учень/учениця:
- знає морфологічні ознаки іменника;
- розуміє особливості відмінювання іменників кожної відміни, іменників, що мають форму лише множини;
- знає написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові, не- з іменниками, написання іменників-власних назв, правопис суфіксів іменників;
- знаходить іменники в реченні;
- визначає належність іменника до певного роду, відмінкову форму та число іменників;
- класифікує іменники за родами, відмінами, групами;
- доречно використовує іменники всіх числових та відмінкових форм;
- виявляє закономірності у правописі відмінкових закінчень іменників певної відміни та іменників, що мають лише форму множини;
- визначає в іменниках вивчені орфограми;
- помічає й виправляє граматичні та орфографічні помилки, обґрунтовує написання вивченими правилами;
- користується орфографічним словником.
Учень/учениця:
- визначає головне;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця:
- визначає та/або уточнює значення невідомих і багатозначних слів та фраз у текстах, вміє вибирати влучний з декількох варіантів;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення, добирає влучні слова і фрази, щоб досягнути потрібного ефекту;
- використовує контекст як підказку про значення слова або фрази;
- використовує загальноприйняті грецькі або латинські афікси та корені як підказки про значення слова;
- користується довідковими матеріалами, як друкованими, так і цифровими, щоб визначити чи уточнити точний зміст слова або його частину мови.