Опис завдання
Цей урок навчить дитину доповнювати речення влучною вставною конструкцією. Виділяють кілька груп вставних слів та словосполучень за значенням: ті, які виражають упевненість або невпевненість у вірогідності повідомлення (напевно, дійсно, мабуть, здається); ті, які виражають почуття мовця (на щастя, на жаль, як на зло); ті, які виражають ввічливість або використовуються для пожвавлення бесіди (пробачте, будь ласка, чуєте, знаєте); ті, які вказують на джерело інформації (кажуть, на мою думку); ті, які вказують на послідовність викладу думок, забезпечують зв’язність тексту (по-перше, до речі, з одного боку, отже).
Перед учнем на екрані знаходиться біле поле з реченням. Поряд із ним стоять два персонажі, яким потрібно допомогти доповнити його доречною вставною конструкцією. Дитина має вибрати з-поміж чотирьох варіантів під білим полем і натиснути на нього. Який смисловий відтінок повинен бути у вставного слова або словосполучення, учень має зрозуміти зі змісту речення.
Отже, виконуючи це завдання, дитина навчиться вставляти в речення потрібну вставну конструкцію, орієнтуючись на його зміст, збагатить свій словниковий запас, тренуватиме уважність.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає визначення словосполучення й речення, пояснює різницю між ними;
- усвідомлює роль звертань, вставних слів (словосполучень) та однорідних членів речення в мовленні;
- розставляє розділові знаки у простих реченнях, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова, та між частинами складних речень за вивченими правилами;
- розрізняє словосполучення й речення, прості й складні речення;
- визначає головне й залежне слова у словосполученні;
- визначає головні та другорядні члени речення;
- знаходить у реченні вставні слова, звертання та однорідні члени речення;
- називає частини мови, якими вони виражені;
- будує речення зі звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення; із простих речень — складне; речення з прямою мовою;
- знаходить і виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- знає особливості будови тексту, мовні засоби зв’язку між його частинами;
- застосовує знання про текст, його будову, ознаки, засоби зв’язності для побудови висловлення на визначену тему;
- складає план прослуханого або прочитаного тексту;
- знає сфери вживання, основні види висловлень, загальні та мовні ознаки основних стилів мовлення;
- розуміє основну функцію, сферу вживання офіційно-ділового стилю;
- розрізняє стилі мовлення, визначає сферу використання;
- помічає й виправляє стилістичні огріхи у висловленнях і текстах.
Учень/учениця:
- розуміє, як пов’язані мова і мовлення;
- має уявлення та пояснює зміст понять мовлення, види мовленнєвої діяльності, ситуація спілкування, адресат мовлення, мета спілкування;
- знає типи мовлення, наводить приклади відповідних висловлень;
- пояснює відмінність між мовленням усним і писемним, монологічним і діалогічним;
- знає доцільні етикетні формули відповідно до різних ситуацій спілкування, віку та статусу співрозмовника;
- застосовує всі види мовленнєвої діяльності;
- аналізує й осмислює ситуацію спілкування, визначає її складники;
- виявляє здатність логічно обґрунтовувати висловлювані думки й оцінки;
- усвідомлює важливість додержання правил спілкування: ввічливості, привітності, доброзичливості, уваги до співрозмовника, стриманості, тактовності.
Учень/учениця:
- вміє інтерпретувати фігури мовлення (наприклад, персоніфікації) у контексті;
- використовує взаємозв'язок між окремими словами, щоб краще зрозуміти лексичне значення кожного слова;
- розрізняє нюанси у значеннях слів та вміє їх доречно використовувати відповідно до стилю мовлення.
