Упродовж виконання цього уроку дитина навчиться підбирати влучні вставні конструкції, щоб доповнити текст, і відновлювати з їхньою допомогою статті. Вставні конструкції можуть мати такі смислові відтінки: впевненість або невпевненість у вірогідності повідомлення (справді, без сумніву, можливо), почуття мовця (як на зло, нівроку), слова ввічливісті або ті, які використовуються для пожвавлення бесіди (майте на увазі, вибачте, вірте), посилання на джерело інформації (мовляв, на мою думку), слова, що вказують на послідовність викладу думок, забезпечують зв’язність тексту (по-друге, з другого боку, крім того, отже).
Перед учнем на екрані знаходиться аркуш паперу. Щоб віддати статтю в друк, її необхідно доповнити потрібними вставними конструкціями. Варіанти відповіді знаходяться під статтею на аркуші. Учень має вибрати три вставні конструкції із шести, натиснути на них, тоді слова з’являться в тексті.
Відновлюючи статтю, учень навчиться добирати влучні вставні конструкції згідно зі змістом тексту, а також розширить свій кругозір і збагатить словниковий запас.
Учень/учениця:
- знає визначення словосполучення й речення, пояснює різницю між ними;
- усвідомлює роль звертань, вставних слів (словосполучень) та однорідних членів речення в мовленні;
- розставляє розділові знаки у простих реченнях, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова, та між частинами складних речень за вивченими правилами;
- розрізняє словосполучення й речення, прості й складні речення;
- визначає головне й залежне слова у словосполученні;
- визначає головні та другорядні члени речення;
- знаходить у реченні вставні слова, звертання та однорідні члени речення;
- називає частини мови, якими вони виражені;
- будує речення зі звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення; із простих речень — складне; речення з прямою мовою;
- знаходить і виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- знає особливості будови тексту, мовні засоби зв’язку між його частинами;
- застосовує знання про текст, його будову, ознаки, засоби зв’язності для побудови висловлення на визначену тему;
- складає план прослуханого або прочитаного тексту;
- знає сфери вживання, основні види висловлень, загальні та мовні ознаки основних стилів мовлення;
- розуміє основну функцію, сферу вживання офіційно-ділового стилю;
- розрізняє стилі мовлення, визначає сферу використання;
- помічає й виправляє стилістичні огріхи у висловленнях і текстах.
Учень/учениця:
- розуміє, як пов’язані мова і мовлення;
- має уявлення та пояснює зміст понять мовлення, види мовленнєвої діяльності, ситуація спілкування, адресат мовлення, мета спілкування;
- знає типи мовлення, наводить приклади відповідних висловлень;
- пояснює відмінність між мовленням усним і писемним, монологічним і діалогічним;
- знає доцільні етикетні формули відповідно до різних ситуацій спілкування, віку та статусу співрозмовника;
- застосовує всі види мовленнєвої діяльності;
- аналізує й осмислює ситуацію спілкування, визначає її складники;
- виявляє здатність логічно обґрунтовувати висловлювані думки й оцінки;
- усвідомлює важливість додержання правил спілкування: ввічливості, привітності, доброзичливості, уваги до співрозмовника, стриманості, тактовності.
Учень/учениця:
- вміє інтерпретувати фігури мовлення (наприклад, персоніфікації) у контексті;
- використовує взаємозв'язок між окремими словами, щоб краще зрозуміти лексичне значення кожного слова;
- розрізняє нюанси у значеннях слів та вміє їх доречно використовувати відповідно до стилю мовлення.