Пряма мова є спробою передати на письмі не слова автора фрази, а іншого мовця без будь-яких змін. Застосовуючи пряму мову, автор висловлювання наводить чужі слова поряд із власними, а тому ці структурні частини речення мають бути відокремлені спеціальними розділовими знаками. У цій вправі школяр в ігровій формі тренуватиметься користуватися такими розділовими знаками. Перед собою дитина бачить мольберт, поряд із яким стоїть автор картини. Художник намалював не пейзаж і не портрет, а речення з прямою мовою. Картина не закінчена — у ній бракує розділових знаків, які б відокремлювали пряму мову від слів автора. Учень має допомогти художнику і вставити в потрібні ділянки картини між словами ті розділові знаки, що позначають початок і кінець прямої мови, а також те, як вона пов’язується зі словами автора. Набір розділових знаків є під мольбертом. Якщо слова автора перед прямою мовою, між ними має бути двокрапка, а якщо після, то між ними тире. Пряма мова завжди в лапках, про що нагадує дитині це завдання. І завдяки виконанню поданої вправи дитина згадає особливості прямої мови.
Учень/учениця:
- знає визначення словосполучення й речення, пояснює різницю між ними;
- усвідомлює роль звертань, вставних слів (словосполучень) та однорідних членів речення в мовленні;
- розставляє розділові знаки у простих реченнях, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова, та між частинами складних речень за вивченими правилами;
- розрізняє словосполучення й речення, прості й складні речення;
- визначає головне й залежне слова у словосполученні;
- визначає головні та другорядні члени речення;
- знаходить у реченні вставні слова, звертання та однорідні члени речення;
- називає частини мови, якими вони виражені;
- будує речення зі звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення; із простих речень — складне; речення з прямою мовою;
- знаходить і виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- знає особливості будови тексту, мовні засоби зв’язку між його частинами;
- застосовує знання про текст, його будову, ознаки, засоби зв’язності для побудови висловлення на визначену тему;
- складає план прослуханого або прочитаного тексту;
- знає сфери вживання, основні види висловлень, загальні та мовні ознаки основних стилів мовлення;
- розуміє основну функцію, сферу вживання офіційно-ділового стилю;
- розрізняє стилі мовлення, визначає сферу використання;
- помічає й виправляє стилістичні огріхи у висловленнях і текстах.
Учень/учениця:
- розуміє, як пов’язані мова і мовлення;
- має уявлення та пояснює зміст понять мовлення, види мовленнєвої діяльності, ситуація спілкування, адресат мовлення, мета спілкування;
- знає типи мовлення, наводить приклади відповідних висловлень;
- пояснює відмінність між мовленням усним і писемним, монологічним і діалогічним;
- знає доцільні етикетні формули відповідно до різних ситуацій спілкування, віку та статусу співрозмовника;
- застосовує всі види мовленнєвої діяльності;
- аналізує й осмислює ситуацію спілкування, визначає її складники;
- виявляє здатність логічно обґрунтовувати висловлювані думки й оцінки;
- усвідомлює важливість додержання правил спілкування: ввічливості, привітності, доброзичливості, уваги до співрозмовника, стриманості, тактовності.
Учень/учениця:
- доречно використовує знаки пунктуації;
- знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- правильно використовує розділові знаки для позначення прямої мови, назв творів та цитат з тексту;
- розставляє відповідні розділові знаки в кінці речення для позначення його емоційного забарвлення і мети висловлювання.