Опис завдання
Однією із найважливіших категорій української мови є рід. Особливо важливо говорити про нього під час вивчення іменників. Як відомо, існує три роди іменників: чоловічий, жіночий та середній. Рід іменника визначаємо, співвідносячи його із займенниками «він», «вона», «воно» або поєднуючи із «цей», «ця», «це». Для грамотного знання мови учень має вміти визначати рід іменника, а також пам’ятати про існування категорії спільного роду (наприклад, сирота). Значення роду необхідно іменнику для правильного його граматичного зв’язку з прикметниками (зелена трава, зелений паркан), займенниками (наш дім, наше життя) та дієсловами (Іван говорив, Марійка говорила). Під час виконання цієї вправи дитина бачить перед собою книгу із двома сторінками. На одній сторінці написані іменники в різних родах, інша — пуста. Завдання, яке стоїть перед учнем — перенести всі іменники жіночого роду на пусту сторінку. Завдяки подібній вправі дитина навчиться швидко орієнтуватися в родах та не допустить помилки в розпізнаванні роду іменника в майбутньому.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає морфологічні ознаки іменника;
- розуміє особливості відмінювання іменників кожної відміни, іменників, що мають форму лише множини;
- знає написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові, не- з іменниками, написання іменників-власних назв, правопис суфіксів іменників;
- знаходить іменники в реченні;
- визначає належність іменника до певного роду, відмінкову форму та число іменників;
- класифікує іменники за родами, відмінами, групами;
- доречно використовує іменники всіх числових та відмінкових форм;
- виявляє закономірності у правописі відмінкових закінчень іменників певної відміни та іменників, що мають лише форму множини;
- визначає в іменниках вивчені орфограми;
- помічає й виправляє граматичні та орфографічні помилки, обґрунтовує написання вивченими правилами;
- користується орфографічним словником.
Учень/учениця:
- визначає головне;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
- вміє інтерпретувати фігури мовлення (наприклад, персоніфікації) у контексті;
- використовує взаємозв'язок між окремими словами, щоб краще зрозуміти лексичне значення кожного слова;
- розрізняє нюанси у значеннях слів та вміє їх доречно використовувати відповідно до стилю мовлення.
