Цей урок присвячений поділу слів української мови за походженням на власне українські та запозичені. Працювати тут учень буде на рівні речення.
Власне українські слова складають найбільший прошарок слів нашої мови, і саме вони формують національні ознаки мови. Для досконалого володіння мовою потрібно знати якнайбільше цих слів і доречно використовувати їх у мовленні. А запозичені слова – слова, які прийшли в українську мову з інших мов.
Перед учнем на екрані розташоване біле поле, в якому знаходиться речення. Дитина має знайти в ньому запозичене слово і замінити на власне українське. Варіанти відповіді знаходяться під полем. Учень повинен перетягнути потрібне слово і накласти його зверху на запозичене слово.
Виконуючи цей урок, дитина вчиться вирізняти запозичені слова у реченні, підбирати його власне український відповідник з-поміж інших варіантів відповіді, тренує увагу і розширює свій словниковий запас.
Учень/учениця:
- знає та розуміє значення основних термінів розділу;
- пояснює лексичне значення слова;
- розуміє причини вилучення з активного вжитку застарілих слів та появи того чи іншого неологізму;
- пояснює відмінність між термінами та професійними словами;
- розрізняє слова за походженням;
- замінює іншомовне слово українським відповідником;
- розрізняє активну й пасивну лексику;
- розпізнає серед застарілих слів архаїзми та історизми;
- розрізняє слова загальновживані та стилістично забарвлені;
- редагує речення, у яких допущено лексичні помилки;
- знає, що вивчає фразеологія;
- розуміє та пояснює значення фразеологізмів;
- визначає фразеологізми в реченнях;
- використовує доречно фразеологізми;
- добирає фразеологічні синоніми та антоніми;
- визначає синтаксичну роль фразеологізмів у реченнях;
- редагує речення, у яких фразеологізми вжито неправильно.
Учень/учениця:
- визначає та/або уточнює значення невідомих і багатозначних слів та фраз у текстах, вміє вибирати влучний з декількох варіантів;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення, добирає влучні слова і фрази, щоб досягнути потрібного ефекту;
- використовує контекст як підказку про значення слова або фрази;
- використовує загальноприйняті грецькі або латинські афікси та корені як підказки про значення слова;
- користується довідковими матеріалами, як друкованими, так і цифровими, щоб визначити чи уточнити точний зміст слова або його частину мови.