Під час виконання цього уроку учень буде вдосконалювати свої навички розрізняти офіційно-ділову та професіональну лексику. Офіційно-ділова лексика містить слова, що використовуються в ділових паперах і в усному діловому мовленні (в установах та організаціях, у публічних виступах). Значна частина ділової лексики вже стала загальновживаною (автобіографія, угода, квитанція). Для неї характерна термінологічна чіткість, відсутність емоційного забарвлення, чітко визначена сфера використання. А професіоналізмами називаються слова, вживання яких обмежене потребами представників певної професії. До них зазвичай належать назви знарядь виробництва, назви трудових процесів, різні професійні означення загальномовних понять і так далі.
На екрані учень бачить два білі фони. Під ними розташовані сім слів. Дитина має розподілити їх. Праворуч треба перенести слова, які належать до офіційно-ділової лексики, а ліворуч — до професійної.
Пройшовши всі етапи цього уроку, дитина добре запам’ятає, які слова належать до офіційно-ділової лексики, а які до професійної, збагатить свій словниковий запас і навчиться бути більш уважним.
Учень/учениця:
- знає та розуміє значення основних термінів розділу;
- пояснює лексичне значення слова;
- розуміє причини вилучення з активного вжитку застарілих слів та появи того чи іншого неологізму;
- пояснює відмінність між термінами та професійними словами;
- розрізняє слова за походженням;
- замінює іншомовне слово українським відповідником;
- розрізняє активну й пасивну лексику;
- розпізнає серед застарілих слів архаїзми та історизми;
- розрізняє слова загальновживані та стилістично забарвлені;
- редагує речення, у яких допущено лексичні помилки;
- знає, що вивчає фразеологія;
- розуміє та пояснює значення фразеологізмів;
- визначає фразеологізми в реченнях;
- використовує доречно фразеологізми;
- добирає фразеологічні синоніми та антоніми;
- визначає синтаксичну роль фразеологізмів у реченнях;
- редагує речення, у яких фразеологізми вжито неправильно.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
- використовує знання нюансів у значенні слів під час письма, розмови, читання чи слухання;
- правильно підбирає слова для доповнення речення/тексту;
- вміє змінювати структуру речення згідно із мовленнєвою ситуацією;
- дотримується в тексті єдиного стилю і типу.