Опис завдання
Цей урок актуалізує знання дитини з теми «Іменники-істоти та іменники-неістоти», навчить працювати з ними на рівні речення.
За значенням усі іменники поділяються на істоти і неістоти. До істот належать назви людей, тварин, птахів, риб, плазунів, комах, міфологічні та демонічні назви (жінка, герой, лев, домовик). Іменники на позначення назв істот у називному відмінку відповідають на питання «хто?», а в знахідному — «кого?» (н.в. (хто?) дитина; зн.в. (кого?) дитину). До неістот належать всі інші іменники, які в називному і знахідному відмінку відповідають на питання «що?» (н., зн.в. (що?) народ, дерево).
Перед учнем на екрані розташований ноутбук з реченням. Дитина має натиснути на екрані на на всіх істот або неістот (в кожному слайді їх буде різна кількість). Іменники якої категорії потрібно шукати в реченні, вказано у завданні над ноутбуком. Після того, як потрібні слова позначені, учень має натиснути кнопку «Готово».
Виконавши цей урок, дитина вдосконалить вміння знаходити іменники в конкретних реченнях, розрізняти істот та неістот, а також розширить свій кругозір, бо зміст кожного речення надає цікаву інформацію щодо комп’ютерів та комп’ютерних технологій.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає морфологічні ознаки іменника;
- розуміє особливості відмінювання іменників кожної відміни, іменників, що мають форму лише множини;
- знає написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові, не- з іменниками, написання іменників-власних назв, правопис суфіксів іменників;
- знаходить іменники в реченні;
- визначає належність іменника до певного роду, відмінкову форму та число іменників;
- класифікує іменники за родами, відмінами, групами;
- доречно використовує іменники всіх числових та відмінкових форм;
- виявляє закономірності у правописі відмінкових закінчень іменників певної відміни та іменників, що мають лише форму множини;
- визначає в іменниках вивчені орфограми;
- помічає й виправляє граматичні та орфографічні помилки, обґрунтовує написання вивченими правилами;
- користується орфографічним словником.
Учень/учениця:
- визначає головне;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
- використовує знання нюансів у значенні слів під час письма, розмови, читання чи слухання;
- правильно підбирає слова для доповнення речення/тексту;
- вміє змінювати структуру речення згідно із мовленнєвою ситуацією;
- дотримується в тексті єдиного стилю і типу.
Учень/учениця:
- визначає та/або уточнює значення невідомих і багатозначних слів та фраз у текстах, вміє вибирати влучний з декількох варіантів;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення, добирає влучні слова і фрази, щоб досягнути потрібного ефекту;
- використовує контекст як підказку про значення слова або фрази;
- використовує загальноприйняті грецькі або латинські афікси та корені як підказки про значення слова;
- користується довідковими матеріалами, як друкованими, так і цифровими, щоб визначити чи уточнити точний зміст слова або його частину мови.
Учень/учениця:
- вміє інтерпретувати фігури мовлення (наприклад, персоніфікації) у контексті;
- використовує взаємозв'язок між окремими словами, щоб краще зрозуміти лексичне значення кожного слова;
- розрізняє нюанси у значеннях слів та вміє їх доречно використовувати відповідно до стилю мовлення.
