Метою цього уроку є розвиток кмітливості та спостережливості учня. А також дитина має пригадати всі основні поняття, які стосуються іменника.
Учень має пам’ятати, що іменник - це частина мови, яка має значення предметності і відповідає на питання «хто?», «що?» (дівчина, надія, біганина).
Перед дитиною на екрані розташований білий фон, на якому із окремих літер складене слово. Це може бути будь-яка частина мови, але декілька літер поспіль в цьому слові утворюють іменник. Учень має знайти це слово і натиснути на кожну його літеру. Окрему увагу слід звернути на ілюстрації, вони є своєрідною підказкою щодо іменника, який потрібно відшукати. Під білим фоном знаходиться кнопка «Готово», її натискання дасть змогу продовжити виконання уроку.
Отже, виконуючи завдання, дитина в ігровій формі згадає, що таке іменник та на які питання відповідає ця частина мови.
Учень/учениця:
- знає морфологічні ознаки іменника;
- розуміє особливості відмінювання іменників кожної відміни, іменників, що мають форму лише множини;
- знає написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові, не- з іменниками, написання іменників-власних назв, правопис суфіксів іменників;
- знаходить іменники в реченні;
- визначає належність іменника до певного роду, відмінкову форму та число іменників;
- класифікує іменники за родами, відмінами, групами;
- доречно використовує іменники всіх числових та відмінкових форм;
- виявляє закономірності у правописі відмінкових закінчень іменників певної відміни та іменників, що мають лише форму множини;
- визначає в іменниках вивчені орфограми;
- помічає й виправляє граматичні та орфографічні помилки, обґрунтовує написання вивченими правилами;
- користується орфографічним словником.
Учень/учениця:
- визначає головне;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
- уявляє словесно описані предмети та явища;
- переносить раніше засвоєні знання та вміння в нову ситуацію;
- помічає й формулює проблему в процесі навчання;
- усвідомлює структуру предмета вивчення;
- робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми, добирає аргументи для його доведення (у нескладних випадках);
- помічає красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;
- критично оцінює свої вчинки, узгоджує їх із загальнолюдськими моральними нормами;
- виявляє готовність і здатність творити добро словом і ділом.
Учень/учениця:
- вміє інтерпретувати фігури мовлення (наприклад, персоніфікації) у контексті;
- використовує взаємозв'язок між окремими словами, щоб краще зрозуміти лексичне значення кожного слова;
- розрізняє нюанси у значеннях слів та вміє їх доречно використовувати відповідно до стилю мовлення.
Учень/учениця:
- знає та використовує точні загальнонаукові та мовноспецифічні слова та фрази;
- вміє використовувати словник при поясненні слова або фрази, важливої для розуміння або вираження думки.