Опис завдання
Цей урок в ігровій формі познайомить учня з поняттям «жаргонізм» і навчить знаходити ці слова у конкретних реченнях.
Жаргонізми — це специфічні слова, що вживаються у розмовному мовленні людей окремих соціальних груп або професій (жаргон шоферів, солдатів, рибалок). Вживання таких слів допускається тільки в усному розмовному мовленні. У художній літературі жаргонна лексика використовується як засіб яскравого зображення життя. Під час виконання цього уроку дитина познайомиться із студентським жаргоном.
На екрані перед учнем знаходиться ілюстрація з два студентами, що розмовляють. Учень має знайти в репліці кожного з них жаргонні слова і натиснути на них. Що таке жаргонізм дитина може дізнатися з підказки (знак питання в крузі), яка знаходиться зверху між репліками. Коли учень натисне на неї, то з’явиться додаткове вікно з визначенням.
Проходячи всі етапи цього уроку, дитина добре запам’ятає, що таке жаргонізм, навчиться визначати жаргонні слова у конкретних реченнях, а також зрозуміє доречність або недоречність їхнього вживання, що в майбутньому допоможе їй вільно вибирати потрібний стиль спілкування.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає та розуміє значення основних термінів розділу;
- пояснює лексичне значення слова;
- розуміє причини вилучення з активного вжитку застарілих слів та появи того чи іншого неологізму;
- пояснює відмінність між термінами та професійними словами;
- розрізняє слова за походженням;
- замінює іншомовне слово українським відповідником;
- розрізняє активну й пасивну лексику;
- розпізнає серед застарілих слів архаїзми та історизми;
- розрізняє слова загальновживані та стилістично забарвлені;
- редагує речення, у яких допущено лексичні помилки;
- знає, що вивчає фразеологія;
- розуміє та пояснює значення фразеологізмів;
- визначає фразеологізми в реченнях;
- використовує доречно фразеологізми;
- добирає фразеологічні синоніми та антоніми;
- визначає синтаксичну роль фразеологізмів у реченнях;
- редагує речення, у яких фразеологізми вжито неправильно.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
- використовує знання нюансів у значенні слів під час письма, розмови, читання чи слухання;
- правильно підбирає слова для доповнення речення/тексту;
- вміє змінювати структуру речення згідно із мовленнєвою ситуацією;
- дотримується в тексті єдиного стилю і типу.
