Ця вправа теж зосереджена на розвитку уваги та концентрації дитини, однак, вона трохи змінює механіку виконання попередніх завдань. Тут теж треба слухати текст, теж впізнавати один з кількох предметів. Однак, обʼєм усної інформації, яку доведеться сприйняти, значно більший, ніж раніше. Можна сказати, що попередні завдання були певною мірою підготовкою до цього та до кількох наступних.
На екрані перед учнем міститься кілька обʼєктів. Всі вони різні і використовуються з різними цілями як зовнішньо або за структурою не схожі, однак, правильний вибір між ними буде не таким вже й простий. Учень натискає вже знайому йому кнопку звукового відтворення, після чого слухає текст. У ньому говорить про один з цих предметів, але такими словами і фразами, що відразу не зрозуміти, про що саме. Це викриває всю творчу можливість працювати зі словами: різні предмети можна описати подібним чином, як і по-різному описати один і той самий обʼєкт. Тож школяр уважно слухає кожне слово, кожну частину тексту, щоб зрозуміти, про що саме йдеться. За більшістю моментів в описі ці предмети подібні, однак, серед них є те, що властиве лише для одного з зображених обʼєктів. Учень має звернути на це увагу, після чого виділити саме цей предмет.
Коли школяр робить свій вибір, то проходить на наступний етап до аналогічного завдання з іншим текстом та новими предметами для опису. Їх різноманіття та необхідність буквально прислухатись до кожного слова перетворює це завдання на цікаву гру, тож учню буде не лише корисно, а й весело рухатись з рівня на рівень.
Учень/учениця слухає і розуміє усне висловлювання; фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень у тексті; кількість слів у реченні; відповідає на запитання за змістом прослуханого (хто? що? де? коли? як?); розуміє зміст тексту, який прослуховується; відновлює діалог.
Учень/учениця вживає достатнью кількость слів і фраз відповідно до віку.