У одному з попередніх завдань дитина вже займалась перетворенням слова, що належить до іменної частини мови, на дієслово. Ця вправа має з тим завданням дещо спільне, однак, за оформленням, рівнем складності та механікою виконання вона все ж відрізняється і досить істотно. У ході її виконання учень буде перетворювати іменники або інші слова на дієслова, при чому похідні дієслова утворюватимуться досить цікавим способом, за допомогою нетипових морфем. Не останню роль грає і сюжетна основа завдання.
На екрані розміщено зображення фокусника, який є головним героєм вправи. Учень виступає в ролі його помічника, який допомагає артисту у перетворенні слів – тобто у виконанні найцікавішого номеру шоу-програми. З одного боку від фокусника знаходиться первинне слово. З іншого – порожня робоча зона, куди треба перенести дієслово, котре має спільний корінь з першим, однак означає дію або стан та відповідає на питання «що робити?» чи «що зробити?». Важливо, що варіанти результату перетворення – то все дієслова. Тож завдання складніше, ніж здається на перший погляд. Над зображенням фокусника міститься формулювання завдання. Там названо, в якому часі має бути новоутворене дієслово. Учень аналізує та порівнює всі варіанти відповіді та вибирає те дієслово, яке, маючи спільний корінь з іменною частиною мови, представленою вище, має форму того часу, якого треба для цього етапу завдання.
Коли школяр виконує це перетворення, то бачить, які саме морфеми у ньому приймали участь, що корисно для майбутнього опрацювання теми дієслів та імпровізованого словотворення, яким займатиметься дитина самостійно в ході мовлення.
Учень/учениця ділить на групи слова, які відповідають на питання різних частин мови (наприклад, числівників, прислівників без уживання терміна), які розрізнюються за родом, числом (іменники, прикметники), стоять у формі того чи іншого часу (дієслова); будує сполучення зі слів, що є різними частинами мови, використовуючи службові слова.
Учень/учениця має уявлення про дієслово як частину мови; впізнає дієслова в реченні, тексті, ставить до них питання; зв’язує з іменниками; розрізняє часові форми дієслова; ставить питання до дієслів різних часових форм; змінює дієслова за часами у формах доконаного і недоконаного виду (без уживання термінів) за допомогою питань: що робить? що зробить? що робив? що зробив?; розпізнає часові форми дієслів у тексті.
Учень/учениця утворює і доречно вживає форми часів дієслів.