Ця вправа відкриває низку завдань, присвячених правопису української мови. Ця тема є дуже важливою для дитини, адже допомагає писати дійсно грамотно. Водночас варто зазначити, що правопис саме у випадку з українською мовою досить простий: писемна мова майже повністю відповідає мові усній.
У ході виконання цього завдання учень буде практикуватись у написанні правильної літери у тих небагатьох випадках слів, коли з вибором її, цієї літери, можуть бути проблеми. На екрані є зображення слова – нового для кожного наступного етапу завдання. Воно є неповним – у ньому пропущена одна літера. Під словом знаходиться зображення ставка. Там плавають літери. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб впіймати саме ту букву, котра має стати на вільне місце у слові. Школяр подумки підставляє у порожнину кожну літеру по черзі, знаходячи правильний варіант. При цьому учень допомагає зловити таку «рибку» персонажу з вудочкою, який знаходиться біля ставка. Наявність цього додаткового героя робить виконання вправи більш інтерактивним.
Лексичне значення слова вгадати легко, адже пропущено лише одну букву. Складність же вправи полягає у тому, що пропущена саме та літера, щодо якої можуть виникнути питання. На відміну від російської мови, ненаголошені голосні в мові українській звучать чітко, однак, і їм властиве деяке помірне наближення до інших звуків. Наприклад, у слові «весело» друга «е» трохи наближається до «и». учень, читаючи чітко кожне слово, має зрозуміти, які саме літери входять до його складу, аби в майбутньому не плутатись.
Учень/учениця користується правилом перевірки написання слів із сумнівними приголосними, що піддаються асиміляції; застосовує правила перевірки написання слів з ненаголошеними голосними [е], [и] в корені, що перевіряються наголосом; пише слова із дзвінкими приголосними в кінці слова і в кінці складу перед глухими відповідно до літературної вимови.
Учень/учениця знає і використовує правила правопису.
Учень/учениця розуміє відмінності між мовою і мовленням.