Опис завдання
Загалом правопис української мови є досить простим. Згідно з основними його принципами майже завжди написання слова максимально близьке до його звучання. Цим наша мова вигідно відрізняється від, скажімо, мови французької. Навіть у російській мові більше складнощів: ненаголошені голосні звучать досить нечітко та сильно наближуються до інших звуків. В українській мові це явище теж спостерігається, однак, в менших масштабах. Ця вправа присвячена тому, як перевіряти правопис у таких випадках.
На екрані перед учнем є зображення слова – нового для кожного наступного рівня вправи. У ньому пропущено кілька літер. Наприклад, це ненаголошені голосні, тож при вимові слова вони не такі чіткі, і дитина може заплутатись, адже не очевидно, які саме звуки використовуються. Поряд з зображенням цього слова є кілька персонажів. Вони тримають так звані слова для перевірки. Ці слова спільнокореневі з тим, котре є обʼєктом роботи, однак, відрізняються граматично і мають інший наголос, тож ті літери, які в головному слові звучать не достатньо чітко, в цих словах не стають предметом для питань. Керуючись цими словами для перевірки, учень і вписує відповідні літери до головного слова, закінчуючи і доповнюючи його. Після цього школяр проходить на наступний етап до нового аналогічного випадку.
Ця вправа є дуже важливою для тренування правописних навичок, адже вона дає учню новий інструмент для перевірки ненаголошених голосних і не чітких звуків – спільнокореневі слова. В майбутньому, коли дитина буде писати текст сама, і перед нею постане питання про те, яку літеру писати в тому чи іншому слові, то, підібравши спільнокореневе слово, де голосна знаходиться в сильній позиції, учень з легкістю вирішить цю задачку.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця користується правилом перевірки написання слів із сумнівними приголосними, що піддаються асиміляції; застосовує правила перевірки написання слів з ненаголошеними голосними [е], [и] в корені, що перевіряються наголосом; пише слова із дзвінкими приголосними в кінці слова і в кінці складу перед глухими відповідно до літературної вимови.
Учень/учениця знає і використовує правила правопису.
Учень/учениця розуміє відмінності між мовою і мовленням.
