У школярів часто виникають проблеми з відповіддю на питання: з якої літери писати слово, з великої чи маленької? Завдяки цьому завданню школяр закріпить свої знання цієї теми та зможе більш впевнено відповідати на це питання. При цьому дана вправа не копіює попередню, яка теж була присвячена цій темі. Натомість вона робить серйозний акцент на ігровому аспекті.
На екрані перед учнем міститься млаюнок – новий для кожного наступного етапу завдання. Увага дитини зосереджується саме на ілюстрації, яка зроблена максимально деталізовано та виповнена у стилі, який робить її центром всього завдання. На малюнку може бути зображений будь-який обʼєкт, як істота, так і неістота, як явище природи, так і предмет, створений руками людини. Під малюнком є кілька варіантів того, як цю ілюстрацію можна підписати. Ці варіанти повністю тотожні за складом слів, однак відрізняються в іншому: у них різна комбінація великих і малих літер. Наприклад, якщо на малюнку зображено кота, а підпис картини містить його імʼя, учень має вбирати між, скажімо, «кіт Василь» та «Кіт василь».
Завдяки цій вправі дитина краще розуміє різницю між загальними назвами і власними. Слово «кіт» – це назва цілого виду тварин, а «Василь» є кличкою суто конкретного котика. Таким чином, в цьому випадку «Василь» виступає в ролі власної назви, адже належить істоті. Так само і з неістотами, яким теж може належати та чи інша назва, котра виділяє ці обʼєкти з-поміж інших, схожих на них. Є багато міст (тому це слово пишеться з маленької букви), але «Київ» є назвою одного конкретного міста, відтак це – власна назва. Важливе уточнення: підпис до малюнка не є реченням, а тому перше слово у словосполученні не треба писати з великої літери, якщо це не власна назва.
Учень/учениця має уявлення про іменник як частину мови; впізнає в реченні/тексті і добирає іменники; будує сполучення іменників з іншими словами, використовуючи для зв’язку закінчення і прийменники; розрізняє іменники-назви істот і неістот, правильно ставить до них питання; розрізняє власні і загальні іменники; вживає в письмових текстах власні іменники з великої літери.
Учень/учениця утворює непоширене словосполучення; виділяє головне слово у словосполученні; ставить питання від головного до залежного слова у словосполученні.
Учень/учениця пише власні назви з великої літери.
Учень/учениця знає і використовує правила правопису.