Ця вправа є підсумком для всієї теми правопису. Вона узагальнює всі знання дитини, які присвячені правильному написанню складних для сприйняття (з точки зору правильного вибору літер) слів, адже для її виконання доведеться використати весь багаж даних знань.
На екрані перед учнем міститься каркас слова, де кожна клітинка є місцем для однієї літери. Над каркасом – активна кнопка, при натисканні на яку звучить певне слово. Дитина має сприйняти його на слух та вписати у каркас. Кількість клітинок стає єдиною підказкою, адже в усьому іншому школяр має орієнтуватись лише на своє вміння поєднувати усне мовлення з писемним. Всі слова, з якими працюватиме учень, будуть мати певну складність у написанні: десь ненаголошений голосний переходить у звучанні до іншого, десь глухий приголосний стає, як здасться дитині, більш дзвінким під впливом сусідніх, десь – і навпаки, дзвінких приголосний оглушується. Щоб правильно написати слово, слід скористатись всім, що відомо з правил правопису. Перше за все, власним мовленнєвим досвідом та принципами очевидного звʼязку літер і звуків – хай би другі не завжди звучать абсолютно чітко, все ж літери в українській мові значно ближче до звукового ряду слова, ніж в російській і тим паче, скажімо, у французькій.
Також дитина, виконуючи це завдання, буде самостійно підбирати спільнокореневі слова для перевірки правопису надиктованого, і робитиме це учень сам, по памʼяті. Крім того, школяр керуватиметься і своїм знанням морфем, і вміння використовувати принципи чергування голосних і приголосних задля збереження милозвучності. А те, що слово подається у звуковому вигляді, зробить навички правопису учня більш ефективними.
Учень/учениця користується правилом перевірки написання слів із сумнівними приголосними, що піддаються асиміляції; застосовує правила перевірки написання слів з ненаголошеними голосними [е], [и] в корені, що перевіряються наголосом; пише слова із дзвінкими приголосними в кінці слова і в кінці складу перед глухими відповідно до літературної вимови.
Учень/учениця знає і використовує правила правопису.
Учень/учениця розуміє відмінності між мовою і мовленням.