Ця вправа продовжує вивчення теми чергування приголосних в різних словах. Цього разу формат подачі інформації робить акцент на різноманітті можливостей для заміни літер при зміні граматичного сенсу слова.
На екрані перед дитиною міститься три слова. Всі три – неповні форми одного слова, якщо говорити про лексичне значення. Вони відрізняються відмінками або іншими граматичними категоріями, які виражаються у зміні суфіксів та закінчень. Ця зміна провокує додавання інших приголосних до кореня замість тих, що є в наявності в інших формах. Таким чином і відбувається чергування, мета якого – зберегти милозвучність слова та дати мовцю можливість використовувати це слово в розмові без складнощів для дикції. Словоформи неповні – в них пропущено саме ту літеру, яка чергується в залежності від форми. Варіанти кружляють навколо словесних каркасів, і завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб перенести ці варіанти на свої місця. Тут головну роль відіграє візуальне оформлення вправи. Слова знаходяться на хмаринках, а літери виповнені у вигляді літаючих повітряних кульок, які загубились, тож хмарки та кульки знаходяться у хаотичному порядку. Гра з такими образами значно більш цікава для учня, ніж звичайна робота з буквами та словами. Коли дитина розміщує всі кульки у «свої» слова, то проходить на наступний етап завдання, де зіштовхнеться з новим набором словоформ.
Загалом, ця вправа є досить простою для виконання. Учень, якщо він не впевнений у своєму виборі, має просто вголос прочитати слова – і природнє тяжіння до милозвучності підкаже варіант. Крім того, варіантів тільки три, як і словоформ, тож зробивши вибір щодо перших двох, місце третьої кульки стає очевидним.
Учень/учениця користується правилом перевірки написання слів із сумнівними приголосними, що піддаються асиміляції; застосовує правила перевірки написання слів з ненаголошеними голосними [е], [и] в корені, що перевіряються наголосом; пише слова із дзвінкими приголосними в кінці слова і в кінці складу перед глухими відповідно до літературної вимови.
Учень/учениця знає і використовує правила правопису.
Учень/учениця розуміє відмінності між мовою і мовленням.