Після того, як учень вивчив слова (на різних рівнях – від морфемного до рівня частин мови) та словосполучення, настає час зробити наступний крок і приступити до вивчення речення. Воно є основною синтаксичною одиницею, завершеним змістовним повідомленням, яке має певну закінчену думку. Хоча найдокладніше у мові розглядається слово, саме речення є основною одиницею комунікації. У ході виконання цього завдання дитина зробить перший крок на шляху до вивчення цієї теми.
На екрані на кожному етапі міститься набір елементів речення – тобто слова, які розміщені у хаотичному порядку. Взагалі-о правила української мови не диктують чіткого порядку слів. Мовець цілком може проявляти творчий підхід до мовлення та будувати речення по досить різним умовним схемам. Однак, все ж порядок слів є досить важливим для розуміння того повідомлення, яке міститься у фразі.
Отже, учень аналізує всі слова в цьому реченні, щоб розмістити їх таким чином, аби вони утворили закінчене та цілісне речення. Коли школяр це зробить, то пройде на новий етап до подібного випадку, однак, звісно, речення буде вже інше.
Для учня є кілька підказок, які повʼязані з будовою речення. Перше слово починається з великої літери навіть якщо це загальна назва. Після останнього слова ставиться крапка. Це – два головних правила, які задають «рамки» речення. Порядок інших слів у ньому задається тим, як вони взаємодіють між собою, які смислові звʼязки мають. У розумінні їх допоможе ілюстрація, яка знаходиться на фоні речення. Завдяки цьому малюнку вдається проаналізувати речення навіть у «розібраному» стані та зрозуміти, про що саме у ньому йде мова. Малюнки теж змінюються з кожним етапом.
Учень/учениця розрізняє на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення; впізнає окличні речення; правильно вживає розділові знаки в кінці різних за метою висловлювання речень.
Учень/учениця визначає в реченні головні члени; поширює прості речення другорядними членами за запитаннями.
Учень/учениця вживає достатнью кількость слів і фраз відповідно до віку.