Світ рослин є не менш цікавим, загадковим та захоплюючим, ніж світ фауни, і у ході виконання цього завдання дитина переконається в цьому.
На екрані перед школярем на кожному етапі міститься зображення тексту з описом тої чи іншої рослини. Під ним – каркас для назви, адже в тексті вона не називається прямо. Текст є лаконічним і не надто великим, але змістовним. У ньому говориться й про культурне значення цієї рослини, тобто, що вона символізує, і про те, як її використовуються у господарстві, що неї виробляють. Таким чином, учень, впізнавши рослину за характерними лише для неї особливостями, про які вже знає, дізнається й про щось нове. Кількість клітинок у каркасі для назви відповідає числу букв у цьому слові. Школяр, відгадавши назву рослини, вписує її у цей каркас – і проходить на наступний етап завдання.
При цьому візуальних підказок учню не дається, тож ця вправа може вважатись більш складною, ніж попередня, тим паче, що в назвах рослин діти розбираються не так добре, як в назвах тварин. Тим не менше, ця вправа має приємне візуальне оформлення завдяки образам мандрівників, які з мапою та компасом мандрують землею та шукають корисні й гарні рослини. Ці персонажі, зображення яких змінюється на кожному етапі, посилюють інтерактивність вправи, що робить її більш цікавою для сприйняття. А школяр в свою чергу докладе більше зусиль, якщо буде виконувати завдання в такі «компанії». Важливо, що акцент при виконанні вправи робиться не лише на тому, аби дитина впізнала рослину за описом, а й на тому, щоб вона вміла правильно написати її назву, уникаючи розповсюджених граматичних помилок. Наприклад, «соняшник», а не «сонячник» тощо.
Учень/учениця читає вголос доступні тексти цілими словами.
Учень/учениця вживає достатнью кількость слів і фраз відповідно до віку.