Впізнаємо предмет за характерними ознаками

    Усне та писемне мовлення є двома різними формами одного й того самого процесу. Це означає, що все, про що дитина дізнавалась у школі, вивчаючи матеріал у підручнику та виконуючи завдання, дублюється у розмові: ті ж частини мови, той самий морфемний склад слів, та ж структура речення. Однак, якщо написане речення завжди перед носом, і розібрати його легко, то от сприйняття усної мови більш складне, оскільки вимагає більшого рівня концентрації. У ході виконання цього завдання школяр тренуватиметься впізнавати предмет за характерними саме для нього ознаками.

    На екрані перед учнем міститься зображення кількох обʼєктів. Малюнки не підписано і взагалі – текстової інформації завжди мінімум. Натомість учень працює саме з візуальними образами, адже ілюстрації виконані яскраво та привертають увагу дитини. Над ними міститься активна кнопка. Коли школяр натискає на неї, то чує опис одного з предметів. В цьому описі є лише назва його характерних рис та характеристик. Сам він прямо не називається. Завдання полягає у тому, щоб визначити, про який саме предмет йде мова у вправі. Для цього школяр має впізнати його риси.

    Важливо, що надані варіанти є не тільки орієнтиром, а й тим, що ускладнює проходження завдання, бо два з трьох візуально досить схожі, відповідно і їх опис буде теж подібним, але не однаковим. Учень має бути достатньо уважним, аби на слух визначити характерні риси предмету та розпізнати, про що саме йде мова, не переплутавши потрібний обʼєкт  іншим – адже в описі завжди згадується те, що властиво тільки одному з них. Школяр має орієнтуватись по комплексу прикмет. Жовтим є й банан, і лимон; овальним є й лимон, й ківі. Однак і жовтим, і овальний серед цих трьох предметів тільки лимон.