Ця вправа продовжує низку завдань, які допомагають дитині розширити кругозір та дізнатись нове про оточуючий світ. Особливостями даного завдання є поєднання сильного ігрового аспекту з цікавим стилем подачі інформації.
На екрані зображено досить лаконічний, але разом з тим повний та змістовний опис того чи іншого обʼєкта, здебільшого, тварин. Працювати з образами живої природи завжди цікаво дитині, тож ця тематика була обрана не дарма. Тваринка, про яку йде мова, ховається за деревом – соромиться просто. У тексті вона описується вельми детально. Там називаються всі її характерні риси та згадуються особливі факти, які можна назвати маловідомими. Таким чином школяр може і впізнати те, про що говориться, і дізнатись щось нове. Коли учень розуміє, про яку тваринку йде мова, залишається лише в каркас слова, що надається під описом, вписати назву. Одна клітинка – одна літера, тож їх кількість можна вважати підказкою. Інша підказка, яка є головним втіленням ігрового аспекту, це зображення тваринки. Вона ховається за деревом, але її образ досить чітко вгадується за стовбуром або кроною. Отже, сам малюнок теж є підказкою, при чому – головною. В такому випадку помилитись стає важко. Мета завдання – не стільки у тому, щоб школяр відгадав тваринку, скільки в тому, щоб правильно написати її назву.
Таким чином із завдання по розгадуванню загадок ця вправа, перетворюється на завдання по правопису. Втім, для учня головне – це саме знайти соромʼязливу тваринку, а мовні навички дитина застосує інтуїтивно, що є корисним вмінням для майбутнього використання. Коли школяр це зробить, то пройде на новий рівень завдання.
Учень/учениця читає вголос доступні тексти цілими словами.
Учень/учениця виділяє у предметах, мовних одиницях істотні ознаки, розрізнює серед них головні і другорядні; порівнює предмети, мовні одиниці за різними ознаками; робить висновок-узагальнення; добирає факти, які підтверджують висловлену думку або суперечать їй.
Учень/учениця вживає достатнью кількость слів і фраз відповідно до віку.