Учень знає, навіщо взагалі потрібна граматична категорія часу дієслів – для того, щоб було зрозуміло, коли саме відбулася описана ними подія відносно моменту мовлення. Однак, ця вправа переводить розуміння важливості знання категорії часу у практичну площину.
На екрані є зображення тексту – нового для кожного наступного етапу завдання. Цей текст представляє собою цікаву вирізку енциклопедичних знань про далекі країни, екзотичних тварин, історію тощо. Отже, читати цей текст завжди буде цікаво і корисно для розширення кругозору дитини. Крім того, не останню роль у приверненні уваги до виконання вправи відіграє також і вдале оформлення. Текст не лише супроводжується картинками, які зображають обʼєкти, повʼязані з описуваною темою. Оформлення тексту і варіантів дієслів у рамках, що схожі на комп’ютерний файл, є досить цікавим стилістично. Отже, учень читає текст і за його змістом розуміє, що дієслова були вжиті неправильно: як з точки зору правопису, так і з точки зору лексичного значення помилок нема, а от з точки зору вживаного часу – є. наприклад, у статті про піраміди Древнього Єгипту вживаються дієслова в майбутньому часі. Це викликає плутанину і корегує лексичне значення дієслів так, як цього не має бути.
Поряд з текстом містяться дієслова, вжиті у правильному часі. Школяр шукає їхні помилково вжиті аналоги та замінює на потрібні слова, роблячи текст композиційно та стилістично довершеним і цілісним з точки зору розкриття теми. Окрім того, що ця вправа є важливою для опанування теми часу, вона також є досить корисною як тренажер для покращення памʼяті й уваги.
Учень/учениця ділить на групи слова, які відповідають на питання різних частин мови (наприклад, числівників, прислівників без уживання терміна), які розрізнюються за родом, числом (іменники, прикметники), стоять у формі того чи іншого часу (дієслова); будує сполучення зі слів, що є різними частинами мови, використовуючи службові слова.
Учень/учениця має уявлення про дієслово як частину мови; впізнає дієслова в реченні, тексті, ставить до них питання; зв’язує з іменниками; розрізняє часові форми дієслова; ставить питання до дієслів різних часових форм; змінює дієслова за часами у формах доконаного і недоконаного виду (без уживання термінів) за допомогою питань: що робить? що зробить? що робив? що зробив?; розпізнає часові форми дієслів у тексті.
Учень/учениця розрізняє на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення; впізнає окличні речення; правильно вживає розділові знаки в кінці різних за метою висловлювання речень.
Учень/учениця визначає в реченні головні члени; поширює прості речення другорядними членами за запитаннями.
Учень/учениця читає вголос доступні тексти цілими словами.
Учень/учениця розуміє і прагне до набуття таких рис як мужність, радість за інших, правдивість, скромність.
Учень/учениця утворює і доречно вживає форми часів дієслів.
Учень/учениця утворює прості розповідні, питальні, спонукальні та окличні речення.
Учень/учениця розуміє відмінності між мовою і мовленням.