Звертання належить до числа тих синтаксичних одиниць, які відокремлюються від решти речення за допомогою ком, котрі виділяють звертання з обох боків, або з одного, якщо ця конструкція відкриває речення. У ході виконання цього завдання дитина займатиметься саме цим – виділятиме звертання в реченні. На перший погляд може здатись, що це завдання дуже просте, однак, у ньому є прихована складність: справа в тому, що звертання не завжди містить лише одне слово. Іноді, окрім іменника у кличному відмінку до нього належить ще одна-дві мовні одиниці. До того ж, звертанням є те, як мовець називає обʼєкт, до якого говорить, а відтак звертанням може навіть бути і не іменник. Наприклад, це може бути словосполучення «пані Ганно», де до імені додається шанобливе звертання «пані». В такому випадку ця конструкція вважається одним звертанням і виділяється з обох боків комами, тоді як між цими словами кома не ставиться.
Отже, на кожному етапі перед учнем – нове речення з новим звертанням. Воно може бути або простим, або ускладненим названими особливостями, але завжди мета полягає у тому, щоб знайти його та виділити. При цьому кома не є просто символом, який використовується для відокремлення певної мовної одиниці. Під час усного мовлення звертання виділяється інтонаційно, невеликими паузами та смисловим наголосом над ним.
Коли учень виділяє комою (або комами) звертання, то проходить до нового етапу. Кожен з них супроводжується ілюстраціями, що використовуються для урізноманітнення візуального ряду вправи, а саму кому тримає один з персонажів, зображених на малюнку.
Учень/учениця виділяє звертання розділовими знаками; використовує форми кличного відмінка.
Учень/учениця володіє мовним етикетом відповідно до ситуації (привітання, прохання, вибачення, подяка, комплімент, звертання), вміє поводитися у громадських місцях.
Учень/учениця виділяє комами звертання, слова ввічливості.