Ця вправ відкриває комплекс завдань, які присвячені різним формам аудіювання, тобто вправ, що повʼязані саме зі сприйняттям усного мовлення. У школі дитина значно частіше виконує завдання, які повʼязані з мовою писемною. Це зрозуміло: правопис є складнішим, ніж правила вимови української мови. Крім того, записавши вправу, учень може згодом її знову прочитати та згадати, який урок вона отримала завдяки їй. Однак, кожного дня більшість людей значно більше говорить, ніж пише. Відповідно актуальність вправ, що дозволяють розвинути навички усного мовлення, є дуже актуальними. Це завдання є основою для них.
На екрані перед учнем міститься активна кнопка, натиснувши на яку школяр почує текст. Він досить короткий, буквально одна-дві фрази. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб дати відповідь на питання про кількість слів у цьому тексті. Цифрові варіанти знаходяться під робочою зоною з активною кнопкою у ній. Учень уважно слухає текст, після чого вибирає одну з цифр. Коли школяр зробить свій вибір, то пройде на наступний етап завдання.
Кожен етапу супроводжується малюнком, який виконано у приємному візуальному стилі. Цей малюнок ілюструє текст, однак письмового варіанту нема. Натомість дитина може прослухати текст стільки разів, скільки треба. Перший раз – щоб зрозуміти, про що говориться у ньому. Другий – вже безпосередньо для того, щоб підрахувати число слів, які використовувались у фразі. Ця вправа є дуже простою, і її мета не в перевірці знань чи навичок, а у тому, щоб змінити фокус уваги дитини з писемного мовлення на усне, підготувавши таким чином школяра до майбутніх завдань в цьому ж ключі.
Учень/учениця слухає і розуміє усне висловлювання; фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень у тексті; кількість слів у реченні; відповідає на запитання за змістом прослуханого (хто? що? де? коли? як?); розуміє зміст тексту, який прослуховується; відновлює діалог.