Дитина вже знайома з явищем синонімії, коли слова, котрі не повʼязані морфемно, не мають схожості в написанні та звучанні, мають схоже лексичне значення. Вивчаючи іменник як частину мови, дитина знайомиться з синонімію наново у ході виконання даного завдання.
На екрані перед учнем міститься певне початкове слово. По іншу сторону від нього відносно тире знаходиться порожня ділянка. Туди необхідно перенести один з варіантів, які претендують на роль синоніма до поданого слова. Відповіді знаходяться під ним, і підходить з них лише одна. Коли учень знаходить правильний, то переносить у цю порожню ділянку після тире, після чого проходить на новий етап завдання до аналогічного випадку, де синонім доведеться вибирати вже для іншого слова.
Особливість цього завдання в тому, що воно дає можливість на прикладі іменників розібратись в особливостях значень слів, з якими доведеться працювати. Адже лексичне значення кожного іменника є багатоскладовим, хоча ми здебільшого цього не розуміємо. Наприклад, промовляючи як слово «дім», так і слово «школа», школяр має на увазі певне приміщення. Однак, їхня роль настільки відмінна, що для слова «житло» лише перше з наведеної пари є синонімічним. Кожного разу, рухаючись між етапами вправи, дитина стикається зі словами, які асоціативно можуть бути повʼязаними, однак, з-поміж усіх варіантів для наведеного у робочій зоні слова синонімом може бути лише один-єдиний іменник. При цьому увага до виконання завдання привертається за рахунок наявності різноманітних малюнків, які повʼязані з тим, що називаються синонімічні слова.
Учень/учениця має уявлення про іменник як частину мови; впізнає в реченні/тексті і добирає іменники; будує сполучення іменників з іншими словами, використовуючи для зв’язку закінчення і прийменники; розрізняє іменники-назви істот і неістот, правильно ставить до них питання; розрізняє власні і загальні іменники; вживає в письмових текстах власні іменники з великої літери.
Учень/учениця виділяє у предметах, мовних одиницях істотні ознаки, розрізнює серед них головні і другорядні; порівнює предмети, мовні одиниці за різними ознаками; робить висновок-узагальнення; добирає факти, які підтверджують висловлену думку або суперечать їй.
Учень/учениця використовує словники, як друковані, так і цифрові, щоб визначити або уточнити значення ключових слів і фраз.
Учень/учениця розрізняє відтінки значень серед пов'язаних слів.