Опис завдання
Завдяки уроку, який дитина отримала, виконуючи попереднє завдання, школяр знає, що деякі іменники можуть містити два кореня. В такому випадку вони утворюються від поєднання двох самостійних слів у одну мовну одиницю. Це дозволяє використовувати словотвір іменників для більшої лаконічності мови. Особливість творчого підходу до української мови як раз в тому і полягає, що у мовця є можливість як зробити повідомлення більш багатослівним, докладним, так і зробити його більш стислим, заміна цілого виразу на один іменник використовується саме з цією метою.
На екрані перед учнем міститься зображення багатоелементної ілюстрації, яка підписана цілим словосполученням. Воно описує зображений обʼєкт, однак, не обовʼязково використовувати цілу комбінацію слів. Можна обійтись і одним. Учень вже знає, що іменник можна утворити і шляхом поєднання двох коренів, однак, цей шлях – не єдиний. Під словосполученням є кілька варіантів слів, лаконічних, простих і таких, що не містять у собі коренів елементів словосполучення. Серед них є одне слово, яке цілком може замінити цілу фразу, не маючи спільних елементів ані з жодною її частиною. Завдання, яке ставиться перед школярем, полягає у тому, щоб дитина знайшла це слово і перемістила по іншу сторону від тире. Коли учень це зробить, то пройде на новий етап завдання ,де треба буде нове словосполучення замінити іншим словом. Відповідно і малюнок, котрий супроводжує словесний компонент вправи, буде інший. При цьому як мінімум два варіанти з них є досить близькими між собою, однак, лише один з них дійсно підходить для того, щоб замінити конкретне словосполучення.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця має уявлення про іменник як частину мови; впізнає в реченні/тексті і добирає іменники; будує сполучення іменників з іншими словами, використовуючи для зв’язку закінчення і прийменники; розрізняє іменники-назви істот і неістот, правильно ставить до них питання; розрізняє власні і загальні іменники; вживає в письмових текстах власні іменники з великої літери.
Учень/учениця виділяє у предметах, мовних одиницях істотні ознаки, розрізнює серед них головні і другорядні; порівнює предмети, мовні одиниці за різними ознаками; робить висновок-узагальнення; добирає факти, які підтверджують висловлену думку або суперечать їй.
Учень/учениця розрізняє іменники, займенники, дієслова, прикметники та прислівники та пояснює їхню роль у реченнях.
