Опрацьовуючи нові слова, дитина просто запамʼятовує, як вони пишуться – і майбутньому, знову з ними зіштовхнувшись, вже не допустить помилки. При цьому не потрібно сидіти і вчити правопис, намагаючись визубрити послідовність літер в словах. Це лише зашкодить ефективності навчання. Замість цього рекомендується просто давати дитині читати, і вона без зайвих зусиль запамʼятає правильний варіант написання більшості слів, сама цього не розуміючи, без напруження і зайвих зусиль. Ця вправа робить акцент саме на такому форматі роботи, надаючи все, що потрібно: практику, досить велику базу слів та невимушеність у роботі з ними завдяки ігровому аспекту завдання.
Перед учнем, як йому може здатись, звичайна гра в загадки. На екрані перед дитиною міститься малюнок, що зображує персонажа. Він загадує загадку. Завдання, яке ставиться перед школярем, полягає у тому, щоб відповісти на питання загадки, відгадавши слово. Це слово необхідно вписати у порожні клітинки каркасу, де вже є хоча б одна літера. Крім того, поряд є кілька малюнків, які тематично повʼязані із сенсом загадки. Учень записує це слово, а під ним бачить ще низку. Вони не повʼязані між собою лексично або логічно, однак можуть бути трохи подібними за буквеним складом. Читаючи ці слова, школяр просто запамʼятовує їх та те, чим вони подібні.
Скажімо, ряд слів «бекон», «бензин» та «бейсбол» зовсім не повʼязані між собою, однак починаються на «бе-» (яка навіть не є спільною однаковою морфемою), і в майбутньому, коли дитина писатиме одне з цих слів, то згадає як інші з цього ряду, так і те, що їх обʼєднує: «наявність «е», а не «и» в якості другої літери. Таким чином, вдасться уникнути помилок у правописі.
Учень/учениця користується правилом перевірки написання слів із сумнівними приголосними, що піддаються асиміляції; застосовує правила перевірки написання слів з ненаголошеними голосними [е], [и] в корені, що перевіряються наголосом; пише слова із дзвінкими приголосними в кінці слова і в кінці складу перед глухими відповідно до літературної вимови.
Учень/учениця знає і використовує правила правопису.
Учень/учениця розуміє відмінності між мовою і мовленням.