Досі дитина використовували прийом підбору спільнокореневих слів в якості інструменту перевірки правильності записів. Наприклад, якщо в слові не зрозуміло, яка літера пишеться в корені, слід знайти спільнокореневе слово, де ця ж частина, цей же склад, під наголосом. Літера, яка знаходиться там, має бути і в слові, де вона не під наголосом. Однак, інколи як в коренях, так і в інших морфемах під дією різних закономірностей та мовних законів відбувається чергування. Це може статися з будь-якою морфемою, і хоча відбувається таке відносно не часто, дитина має бути до цього готовою, адже проігнорувати чергування там, де воно безумовно є, значить допустити помилку в правописі.
У ході виконання цього завдання школяр тренуватиметься підбирати саме ті звуки та букви, які чергуються у словоформах та близьких, тобто споріднених словах. На екрані є зображення пари таких слів. Вони відрізняються між собою граматично, хоча очевидно, що вони близькі лексично. У них пропущена одна й та сама літера – саме та, яка чергується. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб вписати у порожнини в цих словах відповідні літери. Для цього слід пригадати правопис слів в обох формах. Наприклад, що в однині слово «кіт» містить в корені «і», тоді як варто перетворити слово на множинну форму, вона чергуватиметься з «о», і відповідно у множині слово виглядатиме як «коти». Коли дитина вписує пару літер, які чергуються на свої місця, то проходить на наступний етап, де буде інша пара слів. Кожна – супроводжується своїми малюнками. Вони зображуються ті предмети, які називаються словами, тож, попори відсутність як мінімум однієї літери в кожному слові, плутанини з тим, що вони означають, не виникне.
Учень/учениця користується правилом перевірки написання слів із сумнівними приголосними, що піддаються асиміляції; застосовує правила перевірки написання слів з ненаголошеними голосними [е], [и] в корені, що перевіряються наголосом; пише слова із дзвінкими приголосними в кінці слова і в кінці складу перед глухими відповідно до літературної вимови.
Учень/учениця знає і використовує правила правопису.
Учень/учениця розуміє відмінності між мовою і мовленням.