Іменник є першою частиною мови, яку вивчає дитина. Він – самостійна частина мови, яка означає предмет або явище та відповідає на питання «хто?» та «що?», змінюючись граматично за категоріями роду, числа та відмінку.
У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься розпізнавати іменники з-поміж інших частин мови. Ця вправа робить досить суттєвий акцент на сюжетній складовій. На екрані міститься зображення багатокомпонентного деталізованого малюнку, де зображено головного героя міні-сюжету, якому треба допомогти. Наприклад, астронавту, що відкрив нову планету, необхідно допомогти назвати це нове небесне тіло. Варіанти назви містяться неподалік – вони літають навколо, як метеорити, але до таблички, де має значитись імʼя нової планети, підійде лише один з варіантів – той, котрий представлений іменником. Кожен з варіантів представляє певну частину мови, але іменник – лише один. Він єдиний підходить для того, щоб грати роль назви, адже саме іменники називають обʼєкти та явища. Як знайти цю частину мови? Необхідно до кожного слова поставити питання. Те, яке відповідає на «хто?» або «що?» і є іменником. Вибравши правильне слово та перемістивши його у потрібну ділянку ілюстрації, учень проходить на наступний етап вправи, де необхідно виконати аналогічний набір дій.
Загалом, виконання завдання є легким і має на меті просто нагадати дитині, як саме іменник відрізняється серед інших частин мови. Однак, як вправа, що відкриває низку завдань, присвячених цій частині мови, вона є важливою, адже робить потрібний акцент на властивостях іменників.
Учень/учениця ділить на групи слова, які відповідають на питання різних частин мови (наприклад, числівників, прислівників без уживання терміна), які розрізнюються за родом, числом (іменники, прикметники), стоять у формі того чи іншого часу (дієслова); будує сполучення зі слів, що є різними частинами мови, використовуючи службові слова.
Учень/учениця має уявлення про іменник як частину мови; впізнає в реченні/тексті і добирає іменники; будує сполучення іменників з іншими словами, використовуючи для зв’язку закінчення і прийменники; розрізняє іменники-назви істот і неістот, правильно ставить до них питання; розрізняє власні і загальні іменники; вживає в письмових текстах власні іменники з великої літери.
Учень/учениця розрізняє іменники, займенники, дієслова, прикметники та прислівники та пояснює їхню роль у реченнях.
Учень/учениця використовує словники, як друковані, так і цифрові, щоб визначити або уточнити значення ключових слів і фраз.