Опис завдання
Одне й те саме слово може належати до різних частин мови в залежності від контексту. Для того, щоб правильно проаналізувати значення слова та те, на яке питання воно відповідає, необхідно проявити уважність, яку тренує це завдання. Воно ілюструє те, що слово може змінити значення в залежності від речення, де воно є.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає, що вивчають лексикологія та фразеологія, орфографія та морфологія;
- знає та пояснює лексичне значення слів і фразеологізмів;
- знає самостійні та службові частини мови;
- знає виражальні можливості кожної із самостійних частин мови;
- знає правила правопису слів;
- доцільно використовує в мовленні різні групи лексики, фразеологізми;
- визначає й аргументує належність слова до певної групи лексики;
- здійснює адекватний добір слів для складання висловлення певного змісту та стилю;
- визначає морфологічні ознаки, синтаксичну роль самостійних частин мови;
- обґрунтовує правопис слів правилами;
- користується лінгвістичними словниками різних видів;
- редагує речення й тексти, у яких допущено лексичні та граматичні помилки.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює, конкретизує їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
— розпізнає відхилення від правильного типу або стилю мовлення в різних письмових текстах, а також вміє виправляти їх;
— змінює дієслова за часами, родами і числами, вживає та розуміє лексичні конструкції з дієсловами;
— утворює дієслова в дійсному, умовному й наказовому способах;
— розпізнає та виправляє помилки у використанні невідповідного часу чи способу дієслова в мовленнєвих конструкціях;
— розпізнає та використовує перехідні й неперехідні дієслова;
— використовує загальновживані іменники, власні назви, відмінює іменники, виявляє близькі та протилежні за значенням, вживає їх у лексичних конструкціях;
— знає і правильно вживає ступені порівняння прикметників, відмінює прикметники, правильно використовує їх за розрядами, вживає та розуміє лексичні конструкції з ними;
— знає і правильно використовує ступені порівняння прислівників;
— доречно використовує всі розряди займенників в реченнях і текстах;
— помічає та вміє виправляти неправильне вживання займенників;
— доречно вживає особові займенники, змінює їх за відмінками відповідно до змісту речення.
