Пів, напів і полу: як писати правильно за новим правописом

Написання пів-, напів- та полу- за новим правописом: прості правила

Чи писати разом, окремо чи через дефіс: пів яблука чи пів-яблука? Пів Києва чи пів-Києва? А як бути з напівтемрявою та полумиском? Оновлений Український правопис-2019 вніс чіткі правила. У цій статті розберемо їх «по кісточках» та дамо зручні підказки для учнів, батьків і вчителів.

Частка «пів» за правописом-2019: головне правило

Найважливіше, що треба запам’ятати: у більшості випадків «пів» пишемо окремо. «Пів» виступає як числівник і означає половину чогось. Якщо після «пів» стоїть іменник у родовому відмінку однини, маємо окреме написання:

• пів години (половина години)
• пів аркуша (половина аркуша)
• пів міста (половина міста)
• пів острова (половина острова)

Це правило універсальне: неважливо, яке саме слово йде після «пів», головне – щоб це був іменник у родовому відмінку однини. Тоді завжди пишемо окремо.

Корисно навчити дитину простому запитанню: «Половина чого?» Якщо відповідь – іменник у родовому відмінку, отже, пишемо дві окремі слова.

«Пів» і власні назви: пів Києва, пів Європи, пів України

Окреме написання зберігається й тоді, коли «пів» поєднується з власними назвами (іменами, назвами міст, країн, континентів тощо). За правописом-2019 ніякого дефіса не ставимо:

• пів Києва, а не пів-Києва
• пів Європи, а не пів-Європи
• пів України, а не пів-України

Зверніть увагу й на велику літеру. Власна назва після «пів» зберігає написання з великої:

• пів Чорного моря
• пів Карпат
• пів Сумської області

Отже, коли йдеться про половину певної географічної назви чи установи, пишемо «пів» окремо і без дефіса, а саму назву — з великої літери.

Апостроф після «пів» не вживається ніколи

Одна з найпоширеніших помилок: ставити апостроф після «пів», коли далі йде слово з я, ю, є, ї. У новому правописі відповідь однозначна: апостроф після «пів» не ставимо ніколи.

Неправильно буде так:

• пів’яблука
• пів’ящика
• пів’їжака

Правильно:

• пів яблука
• пів ящика
• пів їжака

Навіть якщо дуже хочеться поставити апостроф через я чи ї, пам’ятаймо правило: після «пів» апостроф ніколи не пишемо. Це стосується всіх випадків, без винятку.

Щоб потренуватися, можна дати дітям невеличкі вправи або знайти зайві слова з частками «пів» і «напів» серед поданих варіантів написання.

Коли «пів» пишемо разом: півострів, півмісяць і не тільки

Існує важливе уточнення: «пів» пишемо разом тоді, коли воно вже не означає половину, а стало частиною нового слова з власним значенням. У такому випадку воно перестає бути числівником, а перетворюється на словотвірну частину.

Порівняймо:

• пів місяця — половина місяця (часу)
• півмісяць — фігура або символ у формі місяця

Ще приклади слів, які пишемо разом:

• півострів — географічний термін, це вже не «половина острова»
• півкуля — половина земної кулі як усталений термін
• півоберт — стійкий термін у фізиці, механіці
• півзахист — позиція у футболі, нове лексичне значення
• південний — прикметник, що означає напрямок або частину світу

Як зрозуміти, разом чи окремо? Можна скористатися двома запитаннями:

1. Чи можна дослівно підставити значення «половина чогось»? Якщо так — швидше за все, потрібно писати окремо.
2. Чи це вже нове слово зі сталим значенням, яке є в словнику? Якщо так — здебільшого пишемо разом.

Тут корисно звернутися до орфографічного словника або дати учням завдання пошукати правильне написання в довіднику. Це вчить не тільки правила, а й уміння перевіряти себе.

Дефіс і «пів»: чому його більше немає

У старих текстах ще можна зустріти написання через дефіс: пів-Києва, пів-України, пів-Європи. Однак Правопис-2019 остаточно закріпив: дефіс після «пів» у таких випадках не ставимо.

Неправильно:

• пів-Києва
• пів-Європи
• пів-яблука

Правильно:

• пів Києва
• пів Європи
• пів яблука

Отже, для «пів» є лише дві моделі:

• пишемо окремо, коли «пів» означає половину;
• пишемо разом, коли маємо нове, словникове слово.

Жодних дефісів, жодних апострофів між «пів» та наступним словом правопис не допускає.

Написання «напів-»: завжди разом

На відміну від «пів», частка «напів-» завжди пишеться разом з наступним словом. Вона не означає буквально «половину», а утворює нове лексичне значення зі значенням «частково», «неповністю», «до кінця не…».

Наприклад:

• напівтемрява — не повна темрява, а щось середнє між світлом і темрявою;
• напівправда — лише частина правди;
• напівголосно — не зовсім голосно, але й не пошепки;
• напівживий — дуже втомлений, знесилений.

Правило просте: побачили «напів» — завжди пишемо разом. Ні дефіс, ні окреме написання в сучасному правописі не використовуються.

Щоб краще закріпити це правило, можна виконати словниковий диктант зі словами з часткою «пів» і додати до нього слова з «напів-» та «полу-».

«Полу-»: історична частина слова, а не половина

Частина «полу-» зустрічається рідше, але правила для неї дуже схожі з «напів-». «Полу-» завжди пишемо разом із словом, якому воно передує. Найчастіше це усталені іменники, які давно стали цілісними словами:

• полумисок — посуд, тарілка особливої форми;
• полукіпок — половина копиці (історизм, діалектизм);
• полустанок — невелика залізнична станція (застаріле чи професійне слово).

Тут «полу-» уже не сприймається як окреме слово «половина». Це частина кореня, тож пишемо суцільно. Якщо дитина вагається, краще звернутися до словника: слів з «полу-» не так багато, тому їх можна просто запам’ятати.

Як пояснити дитині різницю між пів-, напів- та полу-

Щоб учням було легше, можна дати просту схему-«шпаргалку»:

1. «Пів»

• означає половину чогось;
• зазвичай пишеться окремо: пів години, пів міста, пів Києва;
• без апострофа перед я, ю, є, ї;
• дефіс не вживається;
• разом пишемо лише в усталених словах-винятках: півмісяць, півострів, півкуля, півзахист.

2. «Напів-»

• означає «частково», «неповністю»;
• завжди разом: напівтемрява, напівправда, напівголосно;
• не відокремлюється ні пробілом, ні дефісом.

3. «Полу-»

• історична частина слова;
• пишеться разом: полумисок, полустанок;
• уживається у небагатьох, здебільшого словникових словах.

Можна намалювати для дитини невелику таблицю або зробити кольорову пам’ятку та прикріпити її над робочим столом. Таке візуальне нагадування допоможе менше сумніватися під час письмових робіт.

Практичні поради для вчителів і батьків

Щоб правило не лишилося «теорією на папері», варто регулярно тренуватися. Ось кілька простих ідей:

• Міні-диктанти. Записати ряд слів із «пів», «напів-», «полу-», де є і правильні, і неправильні варіанти. Учень має виправити помилки й пояснити правило.
• Гра «Зайве слово». Дати групи слів, серед яких одне написано неправильно: пів яблука, пів Києва, пів’європи, пів ночі. Дитина має знайти «зайве» слово й виправити його.
• Словниковий диктант. Скласти список із 10–15 слів типу півслова, півкола, півмісяць, півострів, напівтемрява, напівправда, полумисок і періодично повторювати їх написання.
• Підкреслення в тексті. Дати невеликий текст і попросити учня підкреслити всі слова з «пів», «напів-», «полу-» та пояснити орфограму.

Регулярні короткі вправи, навіть по 5–7 хвилин, дають кращий результат, ніж разове «зазубрювання» правила. Використовуйте онлайн-завдання, друковані картки, інтерактивні ігри — усе, що робить навчання живим і цікавим.

Підсумок: як легко запам’ятати нові правила

Щоб не розгубитися в написанні часток пів-, напів-, полу-, можна запам’ятати кілька опорних фраз:

• «Пів» — це половина, тож зазвичай пишемо окремо.
• «Пів» без апострофа й без дефіса — завжди.
• Разом із «пів» — тільки там, де маємо нове слово: півмісяць, півострів.
• «Напів-» і «полу-» завжди разом, як нерозлучні друзі.

Якщо дитина навчиться ставити собі запитання «це половина чогось чи нове слово?», більшість сумнівів зникне. А систематичні вправи й уважне читання допоможуть перетворити правило на стійку мовну звичку.