Існує досить багато різних форм подачі інформації у завданнях, де мета, що ставиться перед дитиною, полягає у порівнянні кількох прикладів. Раніше учень ставив знаки «більше», «менше» або «дорівнює» між ними, або вибирав приклад, що найближче за своїм результатом наближається до певного числа. У ході виконання цього завдання школяр буде аналізувати приклади більш самостійно одне від одного. На екрані перед учнем міститься зображення робочої зони, яка містить кілька різних числових виразів, де в якості доданків, зменшуваних та відʼємників будуть дроби або мішані числа. Над ними є формулювання завдання, де формулюється мета рівня. Наприклад, на одному рівні треба знайти приклад, що дає найбільший результат, тоді як на іншому – той вираз, який дає найменший результат обчислень. Школяр читає завдання і аналізує кожен вираз. Хоча числа в них досить різні, «на око» майже ніколи не вийде визначити потрібний приклад. Здебільшого учню доведеться розвʼязувати вирази по черзі, знаходячи точний результат. Учень має памʼятати, що у випадку, коли треба порівняти мішані числа з однаковими цілими компонентами, більшим є те, де дріб є більшим, тобто де чисельник найближче наблизився до знаменника відносно до нього. А от якщо цілий компонент є більшим, то дробовий можна не враховувати. Коли школяр вибирає потрібний приклад, то проходить на новий етап. Ця вправа грає важливу роль у тренуванні памʼяті, адже під час опрацювання другого виразу учень продовжує памʼятати результат першого (бо внести його нема куди), а під час опрацювання третього тримає в памʼяті результат першого і результат другого, щоб порівняти їх після всіх обчислень.
Учень/учениця: використовує знаходження найменшого спільного кратного (НСК) двох чисел в межах ста.
Учень/учениця: скорочує дроби за основною властивістю.
Учень/учениця: наводить приклади спільного знаменника для двох або більше дробів.
Учень/учениця: вміє зводити до спільного знаменника дроби.
Учень/учениця: розуміє правила порівняння дробів.