Синтаксис дуже тісно повʼязаний з граматикою. Ці розділи мови доповнюють один одного. Підметом може бути іменник – але лише у називному відмінку, адже саме він відповідає на питання «хто?» або «що?», тож називає того або те, що виконує дію. З іншого боку іменник у непрямому відмінку може бути додатком, тобто називати те, що відчуває на собі дію. При цьому слова і між собою повʼязуються водночас і лексично, і граматично, і синтаксично. Наприклад, прикметник характеризує предмет – це лексичний рівень звʼязку. Іменник з прикметником узгоджуються за родом, числом та відмінком – це вже граматичний рівень звʼязку. Водночас прикметник характеризує обʼєкт, який виконує дію – тобто у реченні грає роль означення. Одна мовна одиниця грає відразу три ролі. У ході виконання цього завдання дитина на практиці закріпить вміння правильно повʼязувати слова в реченні. На екрані перед школярем міститься зображення речення – нового для кожного наступного етапу. Воно є неповним – у тексті пропущено одне слово. Під ним знаходиться кілька словоформ, що претендують на це місце. Лексично вони тотожні, але граматично – різні. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб визначити, яка словоформа підходить для наданого контексту. Здається, що дитина опрацьовує лише узгодження граматичних форм іменника та прикметника, і вся різниця полягає лише в тому, що у формулюванні завдання вказано, наприклад, «впишіть додаток» або «впишіть означення». Однак, різниця не в цьому, а у сприйнятті. Дитина має розуміти, що через узгодження на граматичному рівні відбувається поєднання синтаксичних елементів, тобто слова, яке характеризує один з граматичних центрів, підмет. Цим словом є означення.
Учень/учениця:
- розрізнює на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення, розрізнює серед них окличні і неокличні;
- знаходить головні і другорядні члени речення у найпростіших випадках, встановлює логіко-граматичні зв’язки між членами речення за допомогою питань, поширює речення;
- складає речення за поданими графічними схемами, відновлює зміст деформованих речень;
- виявляє в реченні однорідні члени (головні і другорядні), виконує навчальні вправи з реченнями з однорідними членами, вживає кому при однорідних членах речення.
Учень/учениця створює, розширює доповнює і перегруповує речення; виявляє головні і другорядні члени речення; розрізнює завершені і незавершені речення; розуміє зв'язок слів у реченні; відрізняє речення за метою висловлювання та емоційним забарвленням.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.