Діалог – досить важлива тема при вивченні курсу української мови, адже через діалог відбувається зображення на письмі розмови між двома і більше співбесідниками. Специфіка позначення зміни мовця (використання тире, двокрапки, коми тощо), відмінності у зображенні слів автора та прямої мови – ці норми є простими, але водночас і важливими для вивчення, адже діалоги займають досить велику частину обсягу творів художньої літератури та деяких інших жанрів. Ця вправа дає учню можливість не просто закріпити свої знання по цій темі, а й використати їх для розширення кругозору. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься відновлювати діалог, тематика якого – людське здоров’я. На екрані перед учнем міститься робоча зона, де зображується набір реплік двох співрозмовників. Спочатку репліки знаходяться у хаотичному порядку. Учень, читаючи всі репліки та відновлюючи смислові зв’язки між ними, має відновити правильний порядок реплік, перемістивши їх відповідно до структури розмови: після певного питання треба поставити репліку, яка є відповіддю на нього. Крім того, на порядок реплік вказують й інші ознаки, наприклад: спільні слова, розкриття теми тощо. Останньою реплікою у діалозі теж є питання, і учень має сам дати на нього відповідь, приєднуючись таким чином до розмови. Варіанти відповіді містяться під діалогом. Школяр вибирає правильний варіант (який є правильним, стане зрозуміло з контексту), після чого вже проходить на новий етап до іншого подібного діалогу, який теж треба відновити. Особливість цього завдання в тому, що кожен діалог пов’язаний з темою здоров’я, кожен містить корисні поради або важливі для учня відомості. Це, а також наявність ілюстрацій посилює мотивацію учня до руху між етапами.
Учень/ учениця:
- відтворює діалог на задану тему;
- використовує у власному мовленні формули мовленнєвого етикету;
- спостерігає за відтворенням на письмі прямої мови і діалогу, усвідомлює різницю між ними.
Учень/учениця:
- користується порівнянням та аналогією як засобами встановлення нових ознак і якостей;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця:
- самостійно формулює тему і мету (основну думку) тексту, добирає заголовок, який відповідає темі або основній думці тексту;
- виявляє в тексті слова, які містять важливі відомості тексту;
- ділить текст на частини за поданим планом і самостійно;
- має уявлення про поділ тексту на абзаци;
- аналізує в навчальній роботі тексти різних типів.
Учень/учениця знає та використовує точні відповідні загальні академічні та спеціальні визначення, які є базовими для конкретної теми, виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів, фраз, доступних текстів.