Будуємо речення

Речення – головний інструмент комунікації мови. Воно представляє з себе цілісне повідомлення, яке має граматичну основу (обовʼязково) та додаткові слова, які приєднуються до неї та розкривають її (частіше за все вони є в наявності, хоча їхня присутність не обовʼязкова для речення). Граматична основа – це підмет, який називає обʼєкт, що виконує дію, та присудок, який називає саму дію, яку виконує цей обʼєкт. Відтак у більшості випадків іменник виступає підметом ,а дієслово – присудком. Відповідно всі інші слова групуються коло них: прикметник описує іменник, а тому грає роль означення, яке описує підмет тощо. У ході виконання цього завдання дитина будуватиме речення з набору слів. Взагалі-то в українській мові порядок слів у реченні не є сталим: існує велика кількість можливих варіацій, коли обʼєкт та субʼєкт дії міняються місцями задля розміщення смислових акцентів у повідомленні. Проте логіка у порядку слів має бути – повʼязані між собою компоненти речення майже завжди розташовані по сусідству. На екрані перед учнем міститься набір слів. Він є новим для кожного наступного етапу завдання.  Під каркасом речення вони розміщені у хаотичному порядку. Каркасом же є кілька порожніх клітин – по одній на слово. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб перемістити туди слова так, аби вони утворили закінчене повідомлення. У цьому може допомогти ряд особливостей. Після останнього слова має стояти крапка. Перше слово починається з великої літери. Оскільки дитина тільки знайомиться з темою речень, на кожному рівні слів буде небагато, тож розмістити їх у правильному порядку буде просто. Зате учень отримає важливий практичний досвід поєднання слів у одну структуру.