Опис завдання
Букви – це спеціальні символи, що використовуються для перенесення усної мови у писемну форму. Більшість букв української мови відповідають одному звуку або його формам. Проте варіантів графічного зображення літер два: вони можуть бути великими та малими. Виконуючи попереднє завдання, дитина тренувалась вгадувати, коли треба використовувати великі букви у назвах. Під час проходження цієї вправи дитина тренуватиметься починати речення. Загальне правило таке: кожне нове речення починається з великої літери. Тобто перша літера першого слова нового речення завжди велика – без виключень. На екрані перед учнем міститься речення – нове для кожного наступного етапу завдання. Дитина читає його і розуміє, що у першому слові бракує першої букви. Варіанти цих літер знаходяться під реченням. Дитина має вибрати правильний. Коли вона це зробить, відповідна літера зʼявиться на початку речення, і воно знову стане цілісним. Отже учень починає речення, просто вибираючи першу букву. Здається, що дій надто мало, проте насправді розуміння цього правила дає дитині краще осягнути всю цілісність речень як окремих граматичних структур. Навіть якщо вони обʼєднані у тексті, все рівно кожне починається з великої букви, адже починається й нове повідомлення. Звісно, залишаються тонкощі із прямою мовою, проте загальне правило є надзвичайно легким саме завдяки своїй однозначності: наступна літера після крапки велика. Крім того, виконуючи цю вправу, учень повторить і правила правопису, адже варіантами для вибору є літери, що можуть бути схожими на потрібну. Відтак дитині треба зосередитись, щоб не переплутати і вибрати не просто велику букву, а ще й правильну велику.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- визначає кількість слів у реченні з 3-5 слів;
- складає прості речення (до 5 слів), у тому числі зі службовими частинами мови;
- виконує дії з деформованими реченнями шляхом додавання або вилучення слів відповідно до завдання.
Учень/учениця:
- характеризує речення за його основними ознаками;
- розрізняє на слух завершене і незавершене речення;
- виділяє на слух окремі речення у висловлюванні.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.
Учень/учениця:
- створює, розширює доповнює і перегруповує речення;
- виявляє головні члени речення, розрізнює завершені і незавершені речення;
- відрізняє речення за метою висловлювання (розповідні, питальні, окличні).
Учень/учениця:
- розуміє і користується правилами вживання великих літер у географічних назвах, іменах людей і прізвиськах тварин, назвах свят та ін.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.
