Щось зайве є у реченні?

Вивчивши тему слів та словосполучень, дитина може подумати, що речення – це просто наступна за розмірами, тобто ще більша, ніж попередні, структура. Проте насправді речення відрізняються від інших граматичних одиниць мови не розміром, а змістом та метою використання. Речення не просто називає предмет чи описує його. Воно містить у собі закінчене повідомлення, цілісну думку. А якщо щось є завершеним, то від нього не лише не можна нічого забирати – додавати щось зайве теж не слід. Отже додавання зайвих за сенсом слів для речення не є корисним, і у ході виконання даного завдання дитина переконається у цьому. На екрані перед учнем міститься речення – нове для кожного наступного етапу вправи. Дитина уважно його читає і бачить, що одне зі слів у ньому зайве. Це слово виділяється серед інших лексично і граматично. За значенням воно не підходить до інших, адже не стосується описаної у реченні теми і не має звʼязку з викладеною там дією або описаними героями. Граматично ж це слово зайве, бо не узгоджується і не повʼязується з іншими за своїми граматичними категоріями. Знайшовши таке слово (а воно теж буде одне для кожного речення), дитина виділяє його. Після цього учень проходить на наступний етап. За допомогою виконання даного завдання учень розуміє, що речення люблять лаконічність: зайві і надлишкові елементи, громіздкі конструкції та велика кількість слів лише заважають розумінню того повідомлення, яке є метою речення. Крім того, опрацювавши цю граматичну одиницю з цього нового боку, дитина зрозуміє, як саме треба приєднувати до речення нові слова, розширюючи фразу.