Прислівʼя та приказки – невідʼємна частина фольклору, народної творчості, яка передавалась із уст в уста протягом багатьох століть. У них ті уроки, які допомагали нашим пращурам зрозуміти світ та суспільство, лаконічна та ємка мудрість. І завжди в центрі приказок – дія. Відтак важливим їхнім елементом було і залишається дієслово. І нема кращого способу закріпити знання, повʼязані з цією частиною мови, ніж опрацювати їх саме за допомогою приказок. Отже, на екрані перед дитиною міститься приказка або прислівʼя – нове для кожного наступного етапу завдання. Дитина вже чула деякі з них, інші для них будуть новими. Якщо учень виконує цю вправу разом із батьками, то вони можуть, коли це потрібно, описати значення приказки, пояснити, що в ній малось на увазі. Отже, дитина читає прислівʼя і бачить, що головні його елементи, тобто дієслова, були пропущені. Під приказкою міститься кілька слів, що належать до цієї частини мови. Одне або два (в залежності від того, скільки було пропущено) підходять для того, щоб стати частиною приказки. Учень має за змістом і лексичним значенням слів підібрати їх і перенести у порожні ділянки у тексті приказки. Коли дитина це зробить, то пройде на наступний етап. Кожне прислівʼя супроводжується новим набором дієслів, а також – ілюстраціями, які зображують те, про що йдеться у тексті. Завдяки цій вправі учень не вивчає якусь окрему тему, повʼязану з дієсловами, а остаточно закріплює увесь комплекс знань, присвячений ним.
Учень/учениця:
- впізнає в реченні і розрізняє слова-назви дій, знає термін "дієслово" і розуміє його значення;
- правильно ставить питання до дієслів різного роду й числа і часу;
- складає групи дієслів із певним лексичним значенням дії;
- виявляє і добирає слова, близькі і протилежні за значенням із значенням дії.
Учень/учениця:
- доповнює речення 1-2 словами за змістом, вибираючи із запропонованих або за поданими питаннями.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.
Учень/учениця:
- розрізняє і правильно використовує дієслова, вміє змінювати дієслова за часом, родом і числами, вживає та розуміє лексичні конструкції з дієсловами.
Учень/учениця:
- використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази;
- виділяє та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
Учень/учениця:
- розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо;
- розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення;
- співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення;
- визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням;
- розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами;
- має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.