Словосполучення – це мовна структура, що складається переважно з двох чи більше слів. Одне виступає в якості головного, тоді як інше – залежне від нього. Воно описує головне слово, приєднуючись до нього за відповідним питанням. При цьому словосполучення можуть складатись з різних частин мови, проте навіть якщо з цієї точки зору вони однакові, за граматичним та лексичним значенням слів можна здогадатись, які слова до яких підходять. Цим і займеться дитина у ході виконання даного завдання. На екрані перед учнем міститься стовпчик слів. Всі вони є головними у своїх словосполученнях. Біля кожного знайдеться порожня ділянка, куди треба перемістити відповідні залежні слова. Варіанти знаходяться під стовпчиком з головних. Дитина має зрозуміти, які слова складають пару, керуючись як лексичним значенням (хлопчик не може бути фіолетовим, а повітряна кулька – радісною), так і граматично, адже прикметник має узгоджуватись із іменником у роді, числі та відмінку. Коли дитина розподіляє слова внизу до головних слів у стовпчику, то відновлює правильні словосполучення і переходить на наступний етап, де у стовпчику будуть вже інші слова, та й варіанти під ним будуть, звісно, вже новими. Виконати це завдання досить легко. Варіантів всього лише три. Коли дитина підбирає залежне слово до першого головного, варіантів для другого залишається тільки два. Як тільки учень підбере залежне слово й до другого головного, то до третього підбирати не прийдеться, адже залишиться лише один варіант. Проте це завдання і не має бути складним, скоріше воно ілюструє звʼязки між словами у словосполученнях, ніж випробовує ті чи інші вміння дитини.
Учень/учениця:
- впізнає в реченні і розрізняє слова-назви предметів, знає термін "іменник" і розуміє його значення;
- ставить до слів питання "хто?", "що?";
- співвідносить слово і зображення відповідного предмета;
- змінює іменники за числами (один – багато);
- вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності;
- розподіляє слова на групи за значенням та питаннями;
- розпізнає слова, близькі і протилежні за значенням;
- виявляє в ряду слів ті, що є близькими або протилежними за значенням.
Учень/учениця:
- впізнає в реченні і розрізняє слова, які називають ознаки, знає термін "прикметник" і розуміє його значення;
- правильно ставить питання до прикметників різного роду й числа;
- добирає до зображення відомого предмета відповідні ознаки;
- змінює прикметники за числами;
- утворює словосполучення іменників із прикметниками;
- розпізнає слова, близькі і протилежні за значенням;
- виявляє в ряду слів ті, що є близькими або протилежними за значенням.
Учень/учениця:
- утворює словосполучення за мовними нормами з двох або більше повнозначних слів;
- узгоджує слова у словосполученнях згідно з мовними нормами.
Учень/учениця:
- використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази;
- виділяє та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
Учень/учениця:
- розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо;
- розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення;
- співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення;
- визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням;
- розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами;
- має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.