Опис завдання
Зі словами української мови повʼязано багато особливостей та цікавих моментів. Наприклад, одне й те саме явище можна назвати словосполученням і окремим словом – однаково правильно та докладно. Слова, які є конкретними назвами, можна часто замінити на словосполучення, де є головне слово, котре конкретизується додатковим і навпаки. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься робити саме це. На екрані перед дитиною міститься словосполучення, яке тримає той чи інший персонаж. Це словосполучення саме є таким, як описано вище – називається обʼєкт, а його роль уточнюється. Поряд з ним є робоча зона, під яким вказано кілька слів, кожне з яких є досить конкретною назвою, але тільки одне підходить для того, щоб замінити собою це словосполучення. Дитина має вибрати, яке саме слово підходить для цього. Коли дитина робить свій вибір, то переміщує це конкретизуючи слово у робочу зону. Після цього починається наступний етап, де знову до словосполучення треба знайти одне слово-еквівалент. Таким чином дитина починає краще розуміти ті звʼязки, які є між словами, особливо звертаючи увагу на те, що поодинокі конкретні слова та словосполучення часто навіть не повʼязані морфемно – вони не мають спільних коренів тощо. Натомість єдиний орієнтир для них – це лексичне значення. Саме за ним учень має підбирати слова, які є еквівалентними до цілих словосполучень, а відтак ця вправа розвиває словниковий запас дитини.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- впізнає в реченні і розрізняє слова-назви предметів, знає термін "іменник" і розуміє його значення;
- ставить до слів питання "хто?", "що?";
- співвідносить слово і зображення відповідного предмета;
- змінює іменники за числами (один – багато);
- вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності;
- розподіляє слова на групи за значенням та питаннями;
- розпізнає слова, близькі і протилежні за значенням;
- виявляє в ряду слів ті, що є близькими або протилежними за значенням.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.
Учень/учениця:
- використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні, змінює іменники за числами і родами, виявляє близькі та протилежні за заначенням, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
Учень/учениця:
- використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази;
- виділяє та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
Учень/учениця:
- розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо;
- розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення;
- співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення;
- визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням;
- розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами;
- має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.
