Учень/учениця:
— самостійно формулює визначення поняття «морфологічна норма»;
— пояснює причини й закономірності вживання певних словоформ;
— обґрунтовує вибір написання слова, покликаючись на засвоєні морфологічні норми;
— усвідомлює зв’язок морфологічної норми з лексичним значенням слова;
— пояснює правопис окремих словоформ, узгодження та вживання їх через лексичне та граматичне значення їх;
— користується словниками, довідковою літературою та електронними ресурсами для перевірки та вдосконалення власного рівня засвоєння морфологічних норм;
— аналізує усні і письмові тексти з погляду додержання морфологічних норм;
— користується алгоритмами розрізнення омонімічних частин мови для нормативного вживання їх в усному і писемному мовленні;
— обирає нормативні варіанти вживання слів та обґрунтовує зроблений вибір.
Учень/учениця:
— розуміє різницю між офіційним та неофіційним використанням мови, визначає пряме й переносне значення слів і фраз із використанням контекстних підказок;
— порівнює типи лексики за сферами вживання;
— розуміє та/або уточнює значення невідомих і багатозначних слів та фраз, виходячи з прочитання та змісту тексту або за допомогою довідкової літератури, гнучко вибираючи з ряду можливих варіантів;
— демонструє розуміння образної мови, словосполучень і нюансів у значеннях слів;
— визначає, аналізує та інтерпретує фігури мовлення в контексті;
— узагальнює або конкретизує поняття й значення, добирає влучні слова та фрази, щоб досягнути потрібного ефекту;
— інтерпретує образну мову в контексті;
— розуміє та пояснює значення загальних ідіом, приказок та прислів’їв;
— використовує зв’язок між окремими словами (синонімами, антонімами), щоб краще розуміти кожне слово.